Все сховати! Суд іде!

«Шеф, давай что-то учудим. Я готов», – ця фраза, зафіксована працівниками НАБУ під час прослушки у скандальному Окружному адміністративному суді Києва, належить заступнику його голови Євгенію Аблову. Нею він заявляв про свою готовність ухвалювати неправосудні рішення та втручатися в роботу інших органів влади. Нещодавно сумнозвісний ОАСК був ліквідований. Проте можливість «что-то чудіть» зараз з’явилася у безлічі інших суддів по всій країні – й причиною цьому є закриття від громадськості частини інформації у реєстрі судових рішень.    

Наприкінці вересня головна редакторка сайту «Судовий репортер» Ірина Салій помітила, що в публічній частині державного судового реєстру майже припинили оприлюднюватися свіжі рішення по кримінальним справам. Раніше реєстр був для неї одним із головних робочих інструментів – у ньому вона регулярно знаходила теми для новин і статей, відстежувала перебіг цікавих для висвітлення справ.

За словами Ірини, зараз її робота сильно ускладнилася: «Я бачу тепер єдиний вихід – більше ходити в судові засідання і дивитися, що відбувається. Це більш ресурсозатратний метод. Звісно, війна впливає і на режим роботи суду. Чимало засідань зриваються через повітряні тривоги або відсутність електропостачання у суді».

Через півтора місяці ситуація з реєстром ще більше погіршилася. У середині листопада багато журналістів по всій країні помітили, що з нього зникла велика кількість раніше опублікованих рішень по кримінальному судочинству. Наприклад, наше видання на той момент досліджувало справи по незаконному продажу гуманітарної допомоги після 24 лютого. Якщо станом на перші числа листопада у реєстрі було близько 400 документів по цим параметрам, то 11-го від них залишилася лише десята частина. 

Наші колеги із «Харківського антикорупційного центру» стверджують, що у Харківській області зникли всі рішення по службовому підробленню документів посадовцями. Журналісти «Української правди» зафіксували пропажу десятків рішень по колабораціонізму, державній зраді та воєнним злочинам росіян на Київщині. Як повідомили «УП» у державному підприємстві «Інформаційні судові системи», яке є адміністратором реєстру, загалом із публічного доступу вилучили більше мільйона судових рішень. 

Чому зникли рішення з судового реєстру? 

На численні запити журналістів, чому в реєстрі майже не публікуються нові рішення по кримінальним справам та зникли старі, в «Інформаційних судових системах» відповідають, що це пов’язано зі створенням «моделі автоматизованого знеособлення відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень у кримінальному судочинстві, відкритих для загального доступу, в умовах воєнного стану».

Ми також звернулися до адміністратора реєстру та Державної судової адміністрації з проханням пояснити, яку нову інформацію вони вирішили знеособлювати у зв’язку з війною, та надати копії відповідних розпоряджень.

Відповідь ДСА by Львів Наші Гроші on Scribd

Певні відомості в текстах судових рішень перед їх публікацією для загального доступу в реєстрі приховувалися і раніше. Це – інформація, яка дозволяє ідентифікувати людей-учасників процесу: їхні імена, адреси, номери телефонів, транспортних засобів, банківських рахунків, документів, що посвідчують особу, тощо. Зараз же в Державній судовій адміністрації вирішили додатково приховати адреси військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та критичної інфраструктури.

Крім цього, ДСА розпорядилася прибрати з публічного доступу всі рішення, ухвали та матеріали кримінальних проваджень судів, які змінили підсудність (тобто – які залишилися на окупованій території чи перебувають у зоні активних бойових дій). А також, нібито з мотивів безпеки, припинити зазначати у текстах рішень по кримінальним справам імена суддів. І саме цей пункт викликає найбільше питань – але про це трохи нижче.

Від початку грудня нові рішення по кримінальним справам почали з’являтися в судовому реєстрі вже більш-менш нормально. Проте доступ до раніше опублікованих документів, який припинили нібито для додаткового знеособлення, досі так і не відновили.

Якщо росіяни бачили якусь цінність у судових даних – вони вже їх завантажили

ДСА ускладнила життя не лише журналістам. Ще гірша ситуація склалася із публікацією реєстру судових рішень у форматі відкритих даних. Після початку повномасштабного вторгнення Єдиний державний веб-портал відкритих даних тимчасово припинив свою роботу й відновив її лише на початку серпня. Тоді ж ДСА вперше за довгий час опублікувала на ньому оновлену базу даних реєстру. Але, за словами експертів, цей набір також був застарілим і велика кількість посилань у ньому веде на сторінку 404 – тобто файли вже не містяться на серверах за цими адресами. Після 11 серпня дані знову припинили оновлювати.

Відсутність свіжих даних фактично унеможливила нормальну роботу аналітичних сервісів на їх основі, таких як, наприклад, «Суд на долоні».

«Суд на долоні» немає оновлень з 23 лютого. Команда переключилася на інші більш актуальні проекти. До моменту відновлення публікації даних просто немає сенсу продовжувати роботу. У сервісі зберігаються усі рішення з 2018 року, оскільки ми зберігаємо власні копії рішень, а не покладаємось на Інформаційні системи ДСА. Щодо нових – ми не відстежуємо. Відповідно, сервіс сьогодні працює, але у режимі архіву», – розповів нам автор проекту Кирило Захаров.

На думку Захарова, видаляти архівні документи з реєстру просто не було сенсу – адже вони знаходилися у публічному доступні раніше, й якщо в рф бачили якусь цінність у цих даних, то все завантажили заздалегідь. Так само сумнівним є рішення ДСА знеособити адреси військових частин:

«Можна отримати архів ЄДР (Єдиного державного реєстру юридичних осіб – прим. авт.) за 23 лютого або використати будь-який сервіс, який надає аналітику по юридичним особам («YouControl», «OpenDataBot», «Vkursi», «Суд на долоні») і просто в пошук внести «Військова частина». Ви отримаєте повний перелік організацій, включаючи профспілки, з адресами та керівниками. То який сенс приховувати цю ж інформацію з рішень? Ті, хто вміють працювати з даними, вже давно із ними працюють. А власних громадян ми просто лишили без зручних сервісів».

Чим загрожує закриття інформації в судовому реєстрі?

Невідомо, чи закриття частини інформації в судовому реєстрі хоч якось ускладнило життя російським окупантам. Але воно вже породило нові корупційні ризики всередині країни. Як ми говорили вище, найбільш суперечливим є рішення ДСА приховувати імена суддів у абсолютно всіх кримінальних справах. При цьому вони посилаються на пункт, який існував у Законі «Про доступ до судових рішень» і раніше – що у текстах рішень у кримінальних справах імена суддів можуть не зазначатися з мотивів безпеки.

Але тут варто пояснити, що собою являє кримінальне судочинство. До нього відносяться найрізноманітніші справи – починаючи від дрібних крадіжок і закінчуючи державною зрадою та воєнними злочинами. Суддів, які судять колаборантів, воєнних злочинців, конфісковують активи росіян в Україні, інколи дійсно варто залишити анонімними. Але яка загроза може бути для судді, який у тиловому місті розглядає справу дрібного злодюжки, що поцупив декілька пляшок пива у супермаркеті?

На даний час нові рішення у кримінальних справах публікуються в реєстрі більш-менш регулярно. У частині з них імена суддів залишаються відкритими, але у більшості – все ж приховані. Ми проаналізували такі «анонімізовані» рішення, оприлюднені протягом декількох днів, і виявили, що переважно вони стосуються цілком «побутового» криміналу – крадіжок, пограбувань, вбивств, ДТП, незаконного видобутку бурштину тощо.

У 2015 році полтавський суддя Олександр Струков виправдав керівника обласного управління Нацбанку у справі про п’яне водіння. Служитель Феміди нібито повірив у версію підсудного, що автомобілем той керував абсолютно тверезим, але після зупинки у нього раптово піднявся тиск, ліків під рукою не виявилося, тому він був змушений зробити декілька великих ковтків коньяку марки «Hennessy». На щастя, це була звичайна адмінка, адже обійшлося без жертв. Але скільки таких струкових, користуючись анонімністю, тепер може з’явитися по всій країні?

На жаль, українська судова система так і не була належним чином реформована. За таких умов корумповані судді можуть влаштувати своєрідне «свято непослуху» та спокійно ухвалювати скандальні чи завідомо неправосудні рішення – адже вони або взагалі не будуть опубліковані в реєстрі, або громадськість так і не дізнається ім’я того, хто «шото учуділ».

Друга проблема – контроль за конфліктом інтересів. Якщо до судді потрапляє справа, де він може бути упередженим (наприклад, за участю когось із родичів, друзів чи знайомих), то він повинен взяти самовідвід. Але на практиці це відбувається не завжди. Тепер, коли імена суддів приховані, журналістам і громадськості стає важче виявляти такі випадки. Суддю можна деанонімізувати хіба за допомогою пошуку за номером справи на порталі Судової влади.

На окрему розмову заслуговують справи про корупційні злочини. Вони також відносяться до кримінального судочинства, і теж потрапили під «зачистку». Наприклад, на даний час у публічній частині реєстру взагалі немає жодного рішення по недостовірному декларуванню, незаконному збагаченню, невчасному поданню та неподанню декларацій посадовцями. Тобто – старі документи були прибрані з відкритого доступу, а нові просто не публікуються.

При чому, скільки триватиме така ситуація, невідомо. Згідно відповіді ДСА на наш запит, рішення будуть відновлені або «відразу після вжиття заходів щодо вилучення інформації, розголошення якої може становити загрозу, або після завершення терміну дії воєнного стану, залежно від того, яка подія наступить раніше».

Справи про корупцію становлять значний суспільний інтерес – адже у них йдеться або про розкрадання бюджетних коштів (тобто наших з вами податків), або про злочини державних посадовців. Тому ця інформація має бути максимально відкритою для громадськості – як кого і за що судять, так і хто судить.

Дії ДСА вважають «перегибом» і в Міністерстві цифрової трансформації. «Особисто я вважаю таке рішення не до кінця виправданим. Логічно тимчасово вилучити з публічного доступу або додатково анонімізувати судові рішення суддів, які перебувають на тимчасово-окупованій території, для забезпечення захисту їх життя та здоров’я, та життя і здоров’я їх родин. Але ця практика не має поширюватись повністю на всю територію України. Вилучення з загального доступу рішень пов’язаних з корупцією, на мою думку, невиправдане від слова «повністю», – прокоментував ситуацію керівник із розвитку сфери відкритих даних у Мінцифрі Михайло Корнєєв.

Також Корнєєв пообіцяв, що Мінцифри найближчим часом звернеться до омбудсмена з проханням втрутитися в ситуацію, яка склалася навколо реєстру, та забезпечити права громадян на інформацію.

Воюючи з росією, ми самі потроху нею стаємо. «Не можна, бо війна» стало улюбленою відмовкою державних розпорядників, коли вони незаконно відмовляють на запити на публічну інформацію чи не публікують відкриті дані. За підрахунками аналітичного сервісу «YouControl», зараз в Україні закрито більше сотні публічних реєстрів, часто – необгрунтовано. Наприклад, незрозуміло, яку загрозу національній безпеці несе реєстр юридичних осіб, фінансова звітність компаній, дані, що стосуються екології та стану довкілля.

«У глобальному сенсі, ми спостерігаємо подальше згортання прав і свобод людини у вигляді обмеження доступу до публічної інформації. Якщо при таких обмеженнях у представників влади ще й немає гарного пояснення їх необхідності, то ми будемо швидко наближатися до ситуації, яка склалася в рф», – підсумував нашу розмову з ним автор проекту «Суд на долоні» Кирило Захаров.

Ця публікація стала можливою завдяки фінансовій підтримці Black Sea Trust, a Project of the German Marshall Fund of the United States. Думки, висловлені в цій публікації, не обов’язково представляють думку Black Sea Trust або його партнерів.