Загарбники з Шервудського лісу

Бійці російського підрозділу, які можуть бути причетними до звірств у селі Богородичному на Донеччині

На позиції російського підрозділу «БАРС-13» неодноразово навідувалися знімати репортажі російські пропагандисти. Можливо, через поетичну назву окупованої ними місцевості на межі Харківської та Донецької областей, яку з 2014-го року українські бійці охрестили Шервудським лісом. Ця назва красиво вписувалася у байки про «русскіх робінгудів», які нібито приїхали звільняти Україну від нацизму.

У серпні позиції «БАРСу» знаходилися у селі Богородичному на Донеччині. Українські військові звільнили село 11 вересня. І на вулицях їх чекала жахлива картина. Ми ідентифікували кількох бійців підрозділу, що можуть бути причетними до звірств в цьому селі.

***

 У квітні після значних втрат на війні в Україні росія розпочала приховану мобілізацію за програмою «БАРС» («боевой армейский резерв страны»). Її позиціонують як «військову службу на півставки».

Чоловіки або жінки нібито можуть підписати контракт і вступити в мобілізаційний резерв. При цьому продовжувати працювати на цивільних роботах, час від часу ходити на військові навчання й їздити на збори, отримуючи за це невелику оплату.

Але фактично їх агітують поїхати воювати в Україну «добровольцями». За підрахунками журналістів, таким чином росія уже завербувала і відправила на так звану «спецоперацію» не менше 20 батальйонів «БАРС» загальною чисельністю близько 10 тисяч осіб.

Один із них, «БАРС-13», став доволі медійним через поетичну назву окупованої ними місцевості, яку називають Шервудським лісом.

Логотип підрозділу «БАРС-13»

Самі «барсівці» йменують себе «Русскім лєгіоном» або ж «Батальйоном Фоміча» – за позивним свого комбата. Обидві назви написані на їхніх логотипах.

Як розповідав Фоміч у одному зі своїх численних інтерв’ю, усього в його підрозділі 400 людей і воюють вони з травня. Спершу на ізюмському напрямку, потім – на слов’янському, зачищали вже згаданий Шервудський ліс, намагалися взяти Святогірську лавру. У серпні позиції «БАРСу» знаходилися у селі Богородичному на Донеччині.

Як розповів на своїй сторінці в Facebook колишній журналіст Олексій Кашпоровський, який нині воює в лавах тероборони, після звільнення села наші військові знайшли понівечені тіла українських бійців – без голів і без взуття. А також півдесятка вбитих мирних жителів.

Ми не можемо точно стверджувати, що злочини у Богородичному скоїли саме бійці «БАРСу», адже окрім них там знаходилися інші російські підрозділи. Зокрема, 64-та мотострілецька бригада, що чинила звірства у Бучі. Але деякі з ідентифікованих нами «барсівців» уже воювали раніше на Донбасі, де за власними ж словами, «тварілі галімий бєспрєдел».

Окупант і… «жертва режиму» 

Командир батальйону «БАРС» навіть не приховує свого справжнього імені. Його звати Сєргєй Алєксандровіч Фомчєнков, і він народився 8 грудня 1973 року у місті Смоленську.

За освітою він інженер-енергетик, повідомляв Миротворець, але чи працював Фомчєнков хоч день за спеціальністю – невідомо, адже ще в молодості захопився ідеями радикального націоналізму. У свої 25 років доріс до голови смоленського відділення «Націонал-більшовицької партії» Едуарда Лімонова.

Сєргєй Фомчєнков на російському телебаченні

Це вкрай ліва екстремістська організація, заборонена навіть у росії. «Нацболи» або «лімоновці» «прославилися» ідеями побудови «імперії від Владивостоку до Гібралтару на базі російської цивілізації» та підтримкою терористів «Аль-Каїди».

24 серпня 1999 року Сєргєй Фомчєнков взяв участь у своїй першій антиукраїнській акції. Тоді групка «нацболів» нібито в знак протесту проти дискримінації російського населення в Криму захопила башту Матроського клубу в Севастополі і розкидала звідти листівки із закликом «повернути» місто росії. За це він потім провів півроку в українському слідчому ізоляторі, та врешті-решт «лімоновців» відправили на батьківщину без суду.

Через десять років після того остаточно покінчити з «нацболами» вирішила тепер уже російська влада. Восени 2010-го по всій країні прокотилася серія обшуків у «лімоновців». Пред’явили звинувачення у торгівлі наркотиками і дружині Фомчєнкова Таісії Осіповой, а при обшуку в їх помешканні зайшли 9 грамів героїну. Звісно ж, самі «нацболи» стверджували, що наркотики підкинули, але Осіпову таки засудили до восьми років позбавлення волі.

Сєргєй Фомчєнков з дружиною і донькою на побаченні у в’язниці. Фото: ВКонтакті

Здавалося б, після цього «лімоновці» та Сєргєй Фомчєнков особисто мали б зненавидіти російську владу та все з нею пов’язане. Але навесні 2014 року їх шовіністичне прагнення побудови «імперії від Владивостоку до Гібралтару» виявилося сильнішим, і вони організували рух «Інтербригади».

Цей рух займався вербуванням і переправкою на Донбас бойовиків для участі у війні на боці самопроголошених республік. Куратором руху був не хто інший як Фомчєнков.

Бойовики «Інтербригад. Сєргєй Фомчєнков сидить першим зліва. Фото: ВКонтакті

Воювати пішов і сам Фоміч. З літа 2014 року він був членом батальйону «Заря» так званої «ЛНР». А в 2016-му переїхав до окупованого Донецька, де очолив 4-й розвідувально-штурмовий батальйон. Цей загін ЗМІ називають «особистою армією» російського письменника, вихідця із «нацболів» Захара Прілєпіна. Сам Прілєпін займав тут посаду заступника Фомчєнкова.

Сєргєй Фомчєнков під час війни на Донбасі. Фото: ВКонтакті

Пізніше в одному зі своїх інтерв’ю Прілєпін проговориться, що його підрозділ фактично займався масовими вбивствами українців :

«Я управлял боевым подразделением, которое убивало людей в больших количествах (…) Ни одно подразделение из донецких батальонов, по показателям редко кто мог сравниться с моим батальоном. Все, что мы делали – полный просто голимый беспредел…».

У другій половині 2019 року Сєргєй Фомчєнков, ймовірно, відійшов від бойових дій і зник з публічного простору. На його сторінці ВКонтакті лише зрідка з’являлися дописи про збір грошей пораненим бойовикам або на гуманітарну допомогу мешканцям Донбасу.

Тільки напередодні повномасштабного вторгнення, 19 лютого цього року, він знову оголосив про мобілізацію «добровольців» на війну проти України.

Сєргєй Фомчєнков у окупованому Ізюмі. Фото: ВКонтакті

Нині на аватарці профілю Фоміча стоїть його фото в камуфляжі з автоматом у руках на в’їзді в уже деокупований Ізюм. Щоправда, в описі вказано, що оскільки Сєргєй на війні, то сторінку тепер ведуть його друзі. Вони наповнюють її репостами сюжетів за участю Фомчєнкова, фотографіями «БАРСу» з позицій та інформацією про додаткові набори у батальйон.

За роки життя на окупованій території бойовик встиг обзавестися паспортом невизнаної ДНР, а також перевезти до Донецька свою сім’ю. А саме дружину Таісію, яка вже вийшла після відсидки в російській тюрмі, та доньку Катріну. Остання нині навчається у Донбаській національній академії будівництва й архітектури.

Корінний москвич забирає «свою» землю

Посаду заступника командира батальйону «БАРС-13» обіймає бойовик із позивним Любер. Він, ймовірно, ностальгує за радянською батьківщиною, яка його «вырастила, выучила и помогла встать на ноги» та переконаний, що території нашої держави належать саме йому, а не українцям.

«Это наша земля, это не их земля! Это земля, политая моим дедом, моими прадедами! Мечта американцев, англосаксов, сбылась – русские воюют с русскими», – пояснював він свою мотивацію приїхати воювати пропагандистам російського «Першого каналу».

Віктор Ісаєв. Скріншот із відео пропагандистів

Про себе Любер розповів, що родом із Москви і до цього був заступником директора комерційної групи підприємств. Проте Віктор Ісаєв (саме так насправді звати бойовика) скромно применшив свої досягнення. Він і сам останні 20 років активно займався бізнесом і входив до складу засновників майже півтора десятка компаній. Зараз із них залишилися активними хіба чотири, які спеціалізуються на ремонті автомобілів, управлінні нерухомістю та торгівлі в магазинах. Одна з яких навіть називається «Барс-2».

Народився Віктор Вікторовіч Ісаєв 23 квітня 1971 року, жив у місті Люберцях, що вже зрослося з Москвою. Від його назви, вірогідно, і походить позивний «барсівця». У соцмережах він не любить ділитися інформацією про особисте життя, або ж завбачливо зачистив її перед відправкою в Україну. Навіть в Однокласниках у його дружини Єлєни можна знайти всього лише одне фото Любера в родинному колі 10-річної давнини.

Віктор Ісаєв (останній справа) з родичами. Фото: Однокласники

Судячи зі сторінки Ісаєва ВКонтакті, у 2021 році він був активістом партії вищезгаданого екс-»нацбола» Захара Прілєпіна «За правду», виступав за цифрову цензуру та відвідував разом із Фомчєнковим у госпіталях поранених бойовиків. На початку повномасштабного вторгнення він спершу возив гуманітарку мешканцям окупованого Донецька, а потім і сам пішов воювати у «Батальйон Фоміча».

Бойовики «БАРСу» з депутатом Держдуми рф Алєксандром Бородаєм. Віктор Ісаєв другий зліва. Фото: ВКонтакті

У Люберцях у бойовика залишилася дружина Єлєна та сини Данііл і Єгор. А от його донька Лілія уже поїхала пускати коріння в окупований Крим – напевно, щоб також назвати його «своїм». Там, судячи з її сторінок ВКонтакті й Instagram, вона працює вожатою в дитячому таборі «Артек».

Радист, «чекіст» і архітектор

Ностальгує за «совком» і інший «барсівець» з позивним Боксер, який командує взводом зв’язку.

«Сюда приехал, потому что стыдно было. Стыдно за то, что одну страну потерял, а сейчас не хочу потерять эту. Мотивация одна – смываю пятно позора за потерю СССР», – пояснював він уже іншим пропагандистам.

Євгєній Жемков. Скріншот із відео пропагандистів

Справжнє ім’я Боксера – Євгєній Владіміровіч Жемков. Народився він 1 вересня 1957 року, закінчив Казанський державний архітектурно-будівельний університет. На його сторінці в Однокласниках можна знайти юнацькі фото з геодезичної практики та роботи у будзагонах. А далі хлопця, вірогідно, призвали до радянської армії, де він залишився надовго. Судячи зі світлин у соцмережі, служив Євгєній у прикордонних військах, і в 1990 році вже доріс до капітана.

Євгєній Жемков під час служби в радянській армії. Фото: Однокласники

Після розпаду СРСР Євгєній Жемков або залишився служити в російських прикордонних військах, які підпорядковуються Федеральній службі безпеки, або ж, найвірогідніше, перейшов у саму «контору».

«После увольнения из ФСБ стал работать преподавателем. Достиг уровня доцента кафедри», – ділився Боксер у сюжеті подробицями своєї біографії.

Доцентом кафедри реконструкції архітектурної спадщини Жемков став у своєму рідному Казанському державному архітектурно-будівельному університеті, в якому колись навчався. Якщо раптом захочете поцікавитися у бойовика умовами вступу до цього вишу – то його мобільний телефон і електронну пошту можна знайти на сайті університету.

Викладачкою, але вже за напрямком фінансів, є і його дружина Ольга, яка працює у приватному університеті.

Євгєній Жемков з дружиною. Фото: Однокласники

Навесні цього року Євгєній Жемков іще жив звичайним життям університетського викладача – приймав іспити, ділився ВКонтакті найцікавішими роботами своїх студентів. Коли саме він приєднався до «БАРСу» – невідомо, але в липні він уже знімався у сюжеті на позиціях у Шервудському лісі.

Єдиним фото з війни Боксер поділився в Однокласниках 22 липня. На ньому він позував у формі з автоматом на плечі. На питання «где это было?» в коментарях він відповів: «Харьковская область, недалеко от г. Изюм».

Євгєній Жемков під Ізюмом. Фото: Однокласники

Авіатехнік, танкіст і диверсант

Ненадовго засвітився у кадрі пропагандистів «Першого каналу» і колишній розвідник-диверсант самопроголошеної «ДНР» з позивним Алтай. Як нескладно здогадатися, родом бойовик із Алтайського краю росії, з міста Барнаул. Народився він 22 червня 1962 року і звати його Сєргєй  Владіміровіч Агєєв.

Сєргєй Агєєв. Скріншот із відео пропагандистів

У своєму старому резюме на сайті пошуку роботи Агєєв писав, що у 1983 році закінчив Ачинське військове авіаційно-технічне училище за спеціальністю авіатехнік. Далі, як можна дізнатися з фотографій на його сторінці в Однокласниках, Сєргєй потрапив на війну в Афганістан.

Сєргєй Агєєв (другий зліва) під час війни в Афганістані. Фото: Однокласники

У російській армії та силових структурах Агєєв служив до 1998 року. Якщо вірити резюме – спершу авіаінженером у військово-повітряних силах, потім – оперативником в управлінні виконання покарань. Але в одному зі своїх постів у Однокласниках він запевняв, що «всю жизнь мечтал о ВДВ, а прослужил в разведке». Що з цього правда і ким все ж був Алтай – розвідником чи авіатехніком і тюремником – напевно, для нас так і залишиться таємницею.

Далі були майже 15 років роботи начальником служб безпеки і навіть гендиректором у приватних компаніях. А в травні 2014 року, як розповідав сам Агеєв у інтерв’ю, він надивився сюжетів російської пропаганди про пожежу в Будинку профспілок в Одесі та протистояння в Маріуполі й вирішив піти воювати на Донбас.

єргєй Агєєв (перший зправа) під час війни на Донбасі. Фото: Однокласники

У липні 2014-го він засвітився у ще одному роликові пропагандистів під Слов’янськом Донецької області як член екіпажу танку, а пізніше очолив розвідувально-диверсійний взвод «Бєлиє лєбєді». За власними ж зізнаннями – був одним із тих, хто брав у оточення українських військових у Дебальцево, воював у Широкиному.

Бойовики ДРГ «Бєлиє лєбєді. Сєргєй Агєєв стоїть перший зправа. Фото: Однокласники

Як на диверсанта, Алтай доволі відкритий у соцмережах. Його сторінки забиті фотографіями зі зброєю в компанії інших бойовиків, а в одному з постів у Однокласниках він відверто зізнавався у вбивствах українців:

«…а может пиарюсь когда 11 колонн на выходе с дыбы (Дебальцевого – прим. ред.) развалил??? Нет а где??? А да пиарюсь когда в Николаевке перешли Кальмиус и сняли два поста, нет это я пиарюсь».

Судячи з соцмереж, Сєргєй Агеєв активно воював як мінімум до середини 2016 року. Потім у 2018-2021 роках писав публікації в Однокласниках із рідного Барнаула, в яких ностальгував за своїми «подвигами» в Україні.

А 19 квітня цього року Алтай вперше виклав свіже фото в камуфляжі, яке прокоментував «Донбасс 2022». Підтверджує бойовик і те, що дійсно стояв у Богородичному. 2 серпня він опублікував ВКонтакті дві своїх світлини з автоматом у руках із підписом «Богородичное следующий Славянск».

Сєргєй Агєєв у Богородичному. Фото: ВКонтакті

На початку вересня ЗСУ перейшли у контрнаступ на Харківщині та звільнили значну частину окупованої території області. 11 вересня Сєргєй Фомчєнков повідомив, що «барсівці» «вышли из окружения под Изюмом. Перед выходом 09/09 отбивали танковые атаки на с. Богородичное, пока не кончились боеприпасы. Потом отошли вместо с армией».

Судячи з того, що і Любер, і Боксер, і Алтай регулярно заходять до себе в соцмережі, вони поки що уникли розплати за злочини у Богородичному. Сподіваємося, тимчасово – адже ЗСУ вже відкрили сезон полювання на «БАРС» під Лиманом.

Матеріал підготовлено за підтримки Інтерньюс Нетворк. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Інтерньюс Нетворк. 

«Все вкрали, розграбували, розбомбили»

Читайте нас в Instagram і Telegram

Підтримати нас

Коментарі