Редакція «Наші гроші. Львів» ідентифікувала артилеристів із 100-ї окремої мотострілецької бригади самопроголошеної ДНР. Їхні обличчя вдалось встановити завдяки сюжетам пропагандистського російського медіа «Readovka». Сюжети про артилеристів з’являлись у середині травня ^[1] та у кінці липня ^[2]. У обох випадках підрозділ «наступає» під Авдіївкою.

Стас Варг

Керує артилерійською протитанковою установкою Станіслав із позивним Варг ^[3]. Справжнє його ім’я  — Станіслав Бєліч, народився 9 березня 1996 року). Він багато разів змінював місце проживання. Народився в Макіївці, був зареєстрований у м. Часів Яр, далі проживав у Харкові та Красному Лимані. У соцмережах також використовуває псевдонім Станіслав Самара ^[4].

За власним визначенням — приїхав на війну добровільно із Харкова ще у 2015 році. Далі 2,5 роки працював журналістом. Точніше писав ^[5] різні проросійські матеріали на сайти типу «Антимайдан» та інші сайти ^[6] невизнаних республік. Й досі веде телеграм-канал ^[7]. За добу до початку повномасштабної війни повернувся в армію.

Станіслав Бєліч

Керує Станіслав «Рапірою» — протитанковою гарматою МТ12, яка є єдиною на озброєнні у 100-ї бригади. В одному із інтерв’ю ^[8] Станіслав стверджує, що міг і відстоювати український націоналізм, оскільки навчався в Україні. Але він «умнєнький» тому розібрався, де справедливість. Також говорив про те, що бійців полку Азов потрібно знищити:

«Мне не нравится война. Это канешно прикольно, забавно, адреналин, но война никому не нравится. А у них наоборот  — жить ради войны. Те же азовцы на Азовстали. Это непопулярное мнение, но они идейные ребята, они крутые ребята. Поэтому они должны умереть, нам такие враги не нужны. Пускай они будут где-то там, под землей. Можем их на Азовстали вот так залить и пускай там сидят»,  — говорить Станіслав Бєліч.

З липневого репортажу стало відомо, що Станіслава підвищили — він тепер керує взводом, хоча досі має звання сержанта.

Уже після фільмування сюжету по підрозділу «прилетіло». Варга та двох його підлеглих поранили.

«Капельницами и всякими штуками, быстренько снивелировали контузию. Немножко зацепило. Так что поводов переживать обо мне нет. Буду пищать, проходя металлоискатели. Со мной попали два моих бойца. Оба живы. Одному обещают операцию в рф, второй в осколках с одной стороны, но думаю, что тоже скоро вернётся в строй»,  — коментує ситуацію Станіслав.

Бєлий

Ще один окупант має псевдонім Бєлий. Справжнє його ім’я  — Владімір Кузьмєнков ^[9], народився 22 червня 1996 року. Кузьменков також з Макіївки, але останнім часом проживав у Донецьку.

Владімір Кузьмєнков

Воює Бєлий ще з кінця 2018 року. У першому репортажі Бєлий стріляє з гармати із фразою: «Я люблю свою жену». Його дружиною у серпні ^[10] 2021 року стала Татьяна Морозова, яка пишається його «службою» в Instagram ^[11].

Також Кузьмєнков став героєм нарису свого командира. Станіслав Варг написав для сайту ^[12] «Новороссія» матеріал під назвою «Что чувствуют молодые бойцы месяц спустя начала спецоперации». Там Владімір вважає війну «печальною»:

«После того, как ты [Станіслав Варг – ред.] мне показал результаты нашей работы из Марьинки, с одной стороны, увидел нашу пользу. Ведь при нашей поддержке началось долгожданное продвижение пехоты. А сами трупы… не знаю, печально все это. Война – вообще печально. Он такой же человек, хоть и со своими мыслями».

Кот і Палич 

У травневому репортажі були ще двоє солдатів підрозділу. У колаборанта під псевдонімом Палич, ймовірно, воювали і родичі. Зокрема у репортажі він розповідає, що його батька та брата поранили «опоненти навпроти». Справжнє ім’я Палича  — Алєксандр Долматов ^[13] (народився 6 травня 1998 року), проживає у Донецьку. У наступному репортажі його не помітно у кадрі, але судячи з активності у соцмережах, наразі він живий.

Алєксандр Долматов

Ополченець «Кот» передавав вітання своїй дружині Юлії та обіцяв, що скоро повернеться додому. Ймовірно, через те, що одного разу вона вже його шукала ^[14] у групі зниклих на війні. Донецьке подружжя надзвичайно потайне у соцмережах  — усі акаунти закриті, а сторінка дружини є у ВКонтакті під псевдонімом Милена Шаталова. Справжнє ім’я Кота — Владіслав Колоша ^[15] (народився 27 лютого 1995 року). Особа з таким же іменем зареєстрована у Донецьку на вул. Амудар’їнській, 34, та двічі була судима ^[16] за крадіжку у 2010-2011 роках.

Владіслав Колоша

Матеріал підготовлено за підтримки Інтерньюс Нетворк. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Інтерньюс Нетворк.