Російський пропагандист Євгєній Лісіцин 24 липня опублікував ^[1] у своєму телеграм-каналі сюжет про бойовиків 6-го казачого полку самопроголошеної ЛНР, які захопили український танк. Завдяки цьому відео нам вдалося вийти на слід двох танкістів, які вже 7 років воюють на боці псевдореспубліки.

За словами пропагандиста, український Т-64 казаки підбили у бою поблизу міста Соледару Донецької області. Екіпаж машини, відступаючи, кинув всередину гранати, щоб остаточно вивести її з ладу. Внаслідок чого частково постраждало обладнання. Судячи з даних із бортового комп’ютера танку, який демонструвався у відео, сюжет був знятий 22 липня на східній околиці окупованого міста Попасної Луганської області, що за 30 км від Соледару.

Володимир Параска і Бегмурад Атабаллиєв. Скріншот із відео

«В принципе, по механике (танк – ред.) исправен. Почти – не считая нашего попадания. Я думаю, не спеша за недельку можно восстановить», – заявив у коментарі Лісіцину командир танкового батальйону казачого полку з позивним «Ангел».

Справжнє ім’я Ангела – Володимир Олександрович Параска. Детальніше про нього ви можете почитати в матеріалі «Помер до прем’єри» ^[2].

Але окрім командира бригади, у сюжеті Лісіцина добре відно обличчя ще одного «казака» –  Бегмурада Атабаллиєва. Він народився 15 серпня 1988 року в Таджикистані. Принаймні, саме там, згідно його старих профілів в Однокласниках (сторінка 1 ^[3] і 2 ^[4]), майбутній бойовик закінчив школу.

А от здобувати вищу освіту Атабаллиєв поїхав уже в Україну. Ми знайшли дві його неактивних сторінки ВКонтакті. На одній ^[5] він вказав, що навчався у Київському політехнічному інституті(КПІ), на іншій ^[6] – у столичному Національному транспортному університеті (НТУ). Але в обох профілях фото з одного навчального закладу. Серед інших, фото з іншими студентами на фоні стіни НТУ.

Студент Бегмурад Атабаллиєв другий зліва. Фото: ВКонтакті, 2010 рік

Після закінчення навчання Бегмурад Атабаллиєв переїхав у Луганськ. Його нинішній профіль ^[7] ВКонтакті закритий, але багато фотографій Бегмурада у формі зі зброєю в руках можна знайти на сторінці його друга Гамбара Мамедова ^[8]. Його найдавніша світлина у робочих штанах танкіста датована квітнем 2015 року. Що свідчить, про те, що у складі незаконних збройних формувань Атабаллиєв воює вже як мінімум 7 років.

В Однокласниках бойовик також неактивний. Тут він ховається під псевдонімом «Душман» ^[9] (імовірно, його позивний). На сторінці він сам нічого не викладає і лише лайкає чужі пости. Але цей профіль декілька разів відмічали на спільних фотографіях з Атабаллиєвим інші танкісти. 

Бегмурад Атабаллиєв перший зліва. Фото: Однокласники

Завдяки іншим тегам колег та родини, ми дізналися, що у Луганську в нього залишилася дружина та 1,5-річний син. Одружився Бегмурад Атабаллиєв влітку 2020 року, у грудні того ж року у пари народився син Давид. Дружина – місцева мешканка Оксана Пишнюта ^[10].

Бегмурад Атабаллиєв з сім’єю. Фото: Однокласники

Найчастіше спільні фото з «Душманом» постить його товариш із позивним «Чех». Він також танкіст, який також воює щонайменше з весни 2015 року.

Зліва направо – Бегмурад Атабаллиєв, Гамбар Мамедов і Олександр Годящий. Фото: ВКонтакті

Справжнє ім’я «Чеха» – Олександр Володимирович Годящий. Він народився 13 січня 1986 року в селі Лотикове на Луганщині. З 2014 року воно перебуває під контролем самопроголошеної ЛНР. Олександр Годящий – доволі активний користувач Однокласників. Його сторінка ^[11] рясніє його фотографіями у формі російського зразка, зі зброєю в руках та на тлі бронетехніки. Своїм позивним «Чех» навіть підписав танк, на якому воює.

У сюжеті Лісіцина Олександр Годящий відсутній. Зараз він, ймовірно, відновлюється після поранення – 4 червня він виклав селфі, де помітно, що його права рука на підтримуючому бандажі.

Олександр Годящий “Чех”

У коментарях під кожною фотографією на сторінці бойовика «відмічається» його мама Галина Миколаївна Годяща ^[12]. Раніше вона була членом «Партії регіонів» і в 2010 році навіть обиралася ^[13] за її списками депутаткою Лотиковської селищної ради. З з початку війни активно співпрацює з сепаратистами – у 2015 році Галина Годяща була ^[14] членом дільничної виборчої комісії самопроголошеної ЛНР.

Цей матеріал підготувала ГО «Львівська група» в рамках програми Інституту висвітлення війни та миру «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст публікації є винятковою відповідальністю ГО i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.

Помер до прем’єри ^[2]