Смертний полк. Архангельськ edition

Як родичі російських окупантів реагують на смерть своїх «героїв»
Хода «бєссмєртний полк» в м. Архангельськ, 2022 рік. Фото з 29.ru

В Україні воюють не лише буряти і кадирівці, – приходять окупанти з різних областей. Наприклад, в Архангельській області, яка є однієї з найбільших областей росії і розташована у європейській частині країни, на сьогодні офіційно повідомили про смерть 15 уродженців області, які загинули в Україні. Рахунок ми вели за повідомленнями губернатора області Алєксандра Цибульского. Він про це пише на своїй сторінці у ВКонтакті поміж відключеннями води в області. 

Дев’ятеро з тих, хто воював в Україні, встигли померти до 9 травня і їхні фотографії пронесли в урочистій ході «бєссмєртний полк». Ми знайшли інформацію про них та розповідаємо, що думають родичі з приводу їхньої смерті.

***

Акція «бєссмєртний полк» вже стала традиційною у росії. Її мета – зберегти пам’ять про покоління Другої світової війни. Але цього року хода пройшла із нововведеннями: урочисто пронесли й фотографії російських військових, які прийшли в нашу країну вбивати українців і самі ж загинули. Світлини «героїв» новітньої історії росії були позначені літерою «Z». 

Хода «бєссмєртний полк» в м. Архангельск, 2022 рік. Фото з 29.ru

Мешканці міста не поділяли нову ініціативу, проте обурювалися виключно онлайн, адже за реальні дії можна отримати реальне покарання. Наприклад, місцевого жителя, який розмістив фото лідерів нацистської Німеччини на сайті «бєссмєртного полка», визнали винним у реабілітації фашизму.

Скрін коментарів з 29.ru

*Цитати росіян подаємо мовою оригіналу, пунктуація і граматика збережені, а контакти ліквідованих окупантів та їхніх родичів подаємо в кінці статті.

Морпіхи на паличках

Єдиний уродженець Архангельску, Віктор Шохін, народився у 1994 році. Він онук місцевого архітектора Петра Шохіна. Разом з молодшим братом Андрієм служив за контрактом в елітній 80-й окремій мотострілецькій бригаді берегових військ військово-морського флоту рф (військова частина 34667). Бригаду ще називають «арктичною», вона дислокується у селі Алакуртті Мурманській області. 

Віктор Шохін. Фото з VK

Андрій Шохін запевняє: про те, що Віктор воює в Україні дізнався лише з повідомлення про смерть. Слабка версія, враховуючи, що брати ще й товариші по службі. 

«Отправят или нет на спецоперацию, никто не мог знать. (…). Вопрос о том, чтобы уйти из Вооруженных сил после гибели Виктора, не стоит – наоборот, это придало больше значимости армии. Это не способ заработать деньги – для меня теперь это дело чести», каже Андрій Шохін.

В Україні сержанта Віктора Шохіна ліквідували разом із двома побратимами Романом Грудовим та Сєргєєм Єгжовим. Мерців нагородили орденами мужності.

«Их бригада подверглась нападению украинских националистов, но до последней минуты жизни ребята оставались верны присяге, нашему народу и своим товарищам», – написав у некролозі губернатор Мурманської області Андрєй Чібіс.

Стенд пам’яті Віктора Шохіна у школі №36 м. Архангельськ. Фото з VK

Поки в школі, де вчився Віктор Шохін, оформляли інформаційний стенд пам’яті, в області визнали загиблим ще одного його товариша по службі. 

21-річний Кірілл Алєксандровіч Онучін народився у селі Хозьміно Вельського району. 2020-го отримав спеціальність «Судноводіння» в Арктичному морському інституті імені В. І. Вороніна. Його ліквідували 15 березня, у труну поклали орден мужності. 

Кірілл Онучін ліворуч. Фото з VK

«Нет больше той любви, если кто отдаст душу за други своя, звернувся до батьків окупанта під час його відспівування ігумен Феодосій. – (…) К сожалению, люди погибают, это неизбежность, и Господь забирает тех, кто созрел. Иногда в недоумении спрашивают, почему уходят прекрасные люди, а иные могут жить долго. Бог забирает человека на вершине подвига, в высочайшей точке жизни…». 

Кірілл Онучін праворуч. Фото з VK

Збройні сили України ліквідували ще одного морпіха, який так само служив у Мурманській області, щоправда, у 200-ій окремій арктичній мотострілецькій Печензькій бригаді берегових військ (військова частина 08275). Молодший сержант Дмітрій Юрьєвіч Волошін з міста Новодвінськ командував розвідувальним батальйоном. Волошін не дожив до свого 35-річчя. Посмертно нагороджений орденом мужності. 

Дмітрій Волошін з сином. Фото з VK

Мати і теща окупанта разом працюють і хворіють на «пабєдобєсіє».

Мати Дмітрія Волошіна Свєтлана. Фото з VK

Скрін зі сторінки VK дружини Дмітрія Волошіна Яни

Черговий представник морської піхоти рф – 20-річний Кірілл Андрєєвіч Кочєтов –  найстарший з чотирьох дітей сім’ї Кочєтових, що мешкає у селі Ільїнсько-Подомське Вілегодського району. 

Кірілл Кочєтов. Фото з VK

Кірілл Кочєтов проходив строкову службу на флоті, після уклав контракт із 336-ою окремою гвардійською Білостоцькою бригадою морської піхоти, що базується у Балтійську Калінінградської області (військова частина 060017). В Україну приїхав снайпером у складі стрілецької роти. Ліквідований 21 квітня, посмертно нагороджений орденом мужності. 

«ВДВ – это не род войск, ВДВ – это религия»

Мілітаризована родина Дударь з Пінезького району пишається загиблим родичем, який чинив воєнні злочини в Україні.

Сєргєй Дударь ліворуч. Скрін зі сторінки VK його матері

Сєргєй Івановіч Дударь проходив строкову службу у 98-ій гвардійській повітряно-десантній Свірській дивізії (військова частина 65451), що дислокується в Іваново, службу за контрактом продовжив у цьому ж тактичному з’єднанні.

Сєргєй Дударь з сином. Фото з VK

Батько Сєргєя, Іван, колишній десантник. Здається, служба у німецькому Котбусі лишилася найяскравішою подією його убогого пінезького життя. У депресивному районі крайньої півночі, де немає роботи, елементарної інфраструктури та доріг, а військова служба чи не єдиний спосіб заробити гроші і побачити світ. Тож не дивно, що сторінки Івана у соцмережах просочені ностальгією: фотографіями минулої служби та щорічних святкувань дня десантника. 

«ВДВ – это не род войск, ВДВ – это религия», – проголошує його статус у ВКонтакті.

Іван Дударь, Альона Дударь, Сєргєй Дударь. Фото з VK

Найяскравіша подія в житті матері окупанта Свєтлани Дударь сталася у 2018-му. Вона літала до окупованого Криму, відпочивала у Балаклаві. 

Свєтлана Дударь праворуч, м. Балаклава. Фото з VK

Світлана активно підтримує загарбницькі прагнення росії, проте щиро не розуміє, чому загинув її син. Сім’я активно оплакує ліквідованого родича у соцмережах, для цього його батько навіть відновив видалену у ВКонтакті сторінку. 

Скрін зі сторінки VK Свєтлани Дударь

Молодший брат Сєргєя Дударя, Олєг, теж військовий. Минулого року він завершив навчання у 907-му Об’єднаному учбовому центрі військово-морського флоту рф. А дружина Сєргєя Альона до заміжжя була учасницею військового гуртка з присмаком морської піхоти. У подружжя є трирічний син Артьом.

Альона Дударь вартова праворуч. Фото з Ok

Земляки Сєргєя Дударя вирішили фінансово підтримати його родину і оголосили збір коштів. Дружина та мати ліквідованого окупанта запевняють, що не просили про допомогу та закликають не давати гроші шахраям. Проте добродії наполягають: акція санкціонована тіткою загиблого десантника і продовжують збір.

Скрін з VK

Щеколдіни – ще одна багатодітна військова династія з архангельської глибинки, котра оплакує родича-десантника. 34-річний сержант Анатолій Алєксандровіч Щеколдін був розвідником у 56-му гвардійському десантно-штурмовому Донському козачому полку, що дислокується у місті Камишин Волгоградської області. ЗСУ ліквідували його 1 березня.

Анатолій Щеколдін. Фото з VK

Анатолій – найменший з п’ятьох дітей подружжя Щеколдіних. Його батько Алєксандр колишній артилерист: служив під Ленінградом і у німецькому Ютерборзі. Мати Валєнтіна: тужить за СРСР, пишається «вєлікой пабєдой» та росією, проте, її обурює, що зубожілі ветерани тут перетворилися на фотозони до 9 травня. Певно, розраховує на інше ставлення до загиблого сина-десантника.

Скрін зі сторінки VK матері Анатолія Щеколдіна

Анатолій і сам багатодітний батько. Нещодавно в нього народилася третя донька. Дітей у великій родині Щеколдіних виховують у дусі мілітаризму. А дружина Анатолія Дарья продає одяг та ляльок ручної роботи через соцмережі, тож сторінок в неї чимало, але для жалоби за чоловіком створила спеціальну

Мертві «боги війни»

Директор Вельського сільськогосподарського технікуму тим часом присвятив вірш полеглому земляку Дмітрію Чєрнакову, котрий місяць не дожив до свого 30-річчя. В технікумі викладає його мати. 

Дмітрій Чєрнаков. Фото з VK

Капітан Дмітрій Владіміровіч Чєрнаков був спеціалістом з важкої реактивної артилерії, служив у 1-й мобільній бригаді радіаційного, хімічного та біологічного захисту (військова частина 71432). Це спеціальне формування підвищеної боєготовності, що має захищати від впливу зброї масового ураження та ліквідовувати її наслідки. Бригада дислокується у закритому військовому містечку Шихани-2 Саратовської області. 

Чєрнаков закінчив костромську Військову академію радіаційного, хімічного та біологічного захисту імені маршала С.К. Тимошенко – єдиний такого типу вищий військово-учбовий заклад збройних сил рф. Майбутній окупант навіть був на прийомі у Кремлі, де найкращих випускників військових вузів частували міністр оборони Сєргєй Шойгу та президент Володимир Путін. 

Чєрнаков займався наукою – писав кандидатську дисертацію, паралельно командував важкою вогнеметною ротою і тренував збірну своєї бригади з рукопашного бою.  Командира посмертно нагородили орденом мужності, а у Саратові започаткували обласний турнір з рукопашного бою його пам’яті. У ліквідованого офіцера-загарбника залишилася дружина Інна та семимісячний син.

Однокласники другого загиблого поморця-артилериста організували збір коштів на виготовлення пам’ятної дошки, яку хочуть встановити на будівлі школи.

Ігорь Сухарєв. Фото з VK

Молодший сержант Ігорь Алєксандровіч Сухарєв народився 25 травня 1988-го (33 роки) у місті Сєверодвінськ. Усе свідоме життя провів у лавах росармії. У складі об’єднаних військ рф Сухарєв брав участь в анексії Південної Осетії та Абхазії, став ветераном бойових дій. У 2018-му пішов служити за контрактом на Далекий Схід, командував розрахунком реактивного артилерійського взводу.

Ніколай Солодун. Фото з VK

Єдиний представник рогвардії у цьому списку – 26-річний Ніколай Ніколаєвіч Солодун уродженець вмираючого села Зубово Лешуконського району. Молодший сержант Солодун командував одним з відділень 28-го окремого загону спецпризначення «Ратнік», що дислокується в Архангельську. 

1 лютого у Солодуна народилася донька, а 9 березня його ліквідували в Україні. 

«И Боже упаси услышать такие вести что брата везут домой грузом 200», – написала на своїй сторінці у ВКонтакті його сестра Ольга Магаєва.

 «Николай погиб на Украине в ходе специальной военной операции, защищая свою страну и жителей Донбасса от нацистов», – пояснив губернатор Архангельської області Алєксандр Цибульській.

«Мой герой!!! Я тебя люблю!!!», – відреагувала на пост губернатора дружина Солодуна Маріна.

Ніколая Солодуна посмертно нагородили орденом мужності та краповим беретом – найвищою відзнакою спецпризначенця. 

Вартість російського військового

20 квітня уряд Архангельської області затвердив постанову про одноразову фінансову допомогу сім’ям російських військовослужбовців – уродженців області, які померли «в результате участия в специальной военной операции, проводимой на территориях Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики и Украины с 24 февраля 2022 года». Ця постанова обіцяє кожному члену сім’ї похованого окупанта по 2 млн рублів, за сьогоднішнім курсом це 30 тис. дол.. Нижче наводимо деякі коментарі до новини про посмертну допомогу.

Скрін коментарів з 29.ru

Гроші платитимуть з обласного резервного фонду за умови наявності свідоцтва про смерть та документу, що підтверджує загибель саме під час виконання бойового завдання у ході «спецоперації». Очевидно, що фінансову компенсацію отримають одиниці із сімей мертвих агресорів, бо росія не визнає і не оприлюднює повні списки полеглих у загарбницькій війні бійців. Яскравий приклад – вражений українськими ракетами російський крейсер «Москва». 

Контакти ліквідованих окупантів та їхніх родичів 

Кірілл Онучін. ВКонтакті: Кірілл Онучін (востаннє відвідував 19 лютого), його батько Алєксандр Онучін і ще один акаунт батька, сестра Анжеліка Онучіна.

Дмітрій Волошін. ВКонтакті: Дмітрій Волошін, його дружина Яна Волошіна, мати Свєтлана Волошіна, теща Валєнтіна Красікова, сестри Ольга Якушова та Наташа Усова.

Кірілл Кочєтов. ВКонтакті: Кірілл Кочєтов (востаннє заходив 26 лютого), мати Людміла Кочєтова, батько Андрєй Кочєтов, сестра Ангєліна, брат Артьом, ще один його акаунт.

Сєргєй Дударь. ВКонтакті: дружина Альона Дударь, мати Свєтлана Дударь, батько Іван Дударь, брат Олєг Дударь, тітка Галіна Порхунова (Юдіна), тітка Людміла Нагайчук (Дударь).

Однокласніки: дружина Альона Дударь, мати Свєтлана Дударь (Юдіна), батько Іван Дударь, брат Олєг Дударь, тітка Галіна Порхунова (Юдіна), дядько Сєргєй Порхунов, тітка людміла нагайчук(дударь), тітка Татьяна Дударь.

Телефон батька Івана Дударя +79210890932.

Анатолій Щеколдін. ВКонтакті: Анатолій Щеколдін, дружина Дарья Щеколдіна, Дарья Щеколдіна-продавець, Дарья Щеколдіна-вдова, мати Валєнтіна Щеколдіна (Державіна), ще одна сторінка матері, батько Алєксандр Щеколдін, ще одна сторінка батька, брат Саньок Щеколдін, сестра Валєнтіна Тішінская (Щеколдіна), сестра Єлєна Щеколдіна, брат Євгєній Щеколдін.

Однокласніки: Толік Щеколдін, дружина Дарья Щеколдіна, батько Алєксандр Щеколдін, брат Саша Щеколдін, дядько Андрєй Дєржавін.

Телефон Анатолія Щеколдіна +79377397946, його дружини Дірьї +79375374688 

Контакти брата Санька: sahek1986 (skype), sahek_smm (twitter).

Ігорь Сухарєв ВКонтакті (востаннє заходив 21 березня) та Однокласніках.

Ніколай Солодун. Instagram Ніколая Солодуна, його дружини Маріни Солодун. ВКонтакті: Ніколай Солодун (Николай Яковлев, Николай Аленкин), його дружини, сестри Ольги Магаєвої, сестри Іріни Давідовой, баби Іріни Євсюгіной, котра, до слова, родом з Одеси. 

 

Матеріал підготовлено за підтримки New Democracy Fund. Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію New Democracy Fund.

Читайте нас в Instagram і Telegram

Підтримати нас

Коментарі