Копі-пейст на службі лісорубів

Чи справді гектари заповідного лісу рубають на основі сумнівних наукових обґрунтувань
Фото умовне, автор: Olia Gozha

Заповідні ліси в Україні не рубають просто так. Спочатку це науково обґрунтовують. Роблять це не працівники лісгоспів, а науковці. У Львівській області висновки для рубок в основному пишуть працівники Національного лісотехнічного університету.

Біолог громадської організації «Українська природоохоронна група» Єгор Гриник відверто називає такі обґрунтування «науковими виключно на папері». Каже, що науковці просто продукують шаблонні папірці, які дозволяють лісгоспам заробляти гроші на недоцільних рубках у природно-заповідному фонді.

Правила рубок

Рубки чи то в заказнику, чи то національному природному парку можливі, але які саме – залежить від категорії природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ). Однак, є декілька з них, в яких повністю заборонені рубки.

«Наприклад, забороняються всі види рубок в межах природних заповідників, а також заповідних зон національних природних парків, у заповідних урочищах. Виняток може становити тільки приземлення дерев, якщо вони загрожують, для прикладу, падінням на шляхи загального користування, несуть загрозу життю і здоров’ю людей», – пояснює еколог МБО «Екологія-Право-Людина» Богдан Кученко.

У межах інших категорій проводяться переважно вибіркові санітарні рубки та рубки догляду за молодими і середньовіковими насадженнями. Також поширені рубки переформування, основною метою яких є зміна структури лісу – із монокультурних та одновікових насаджень на мішані, багатоярусні.

Рубки на територіях об’єктів природно-заповідного фонду мають призначати із особливою обережністю, аби вони не нашкодили охоронюваній природі. А тому перед їхнім проведенням лісгоспи звертаються до науковців. Останні мають провести польові дослідження і написати наукове обґрунтування на проведення тієї або іншої рубки, пояснює Богдан Кученко:

«Це документ, в якому з використанням наукових методів мають пояснити доцільність рубки для збереження заповідного об’єкту. Не завжди є сенс втручатися в природну динаміку, а часто таке втручання матиме лише негативні екологічні наслідки. І якраз для того, щоб визначити, коли втручання є потрібним , а коли небажане – має бути проведене наукове дослідження, висновком якого є обґрунтування. По суті, таке обґрунтування є ключовою підставою для проведення рубки».

Про те, наскільки впливають наукові обґрунтування на видачу дозволів, можна дізнатись за допомогою інтерактивного інструменту WWF Україна.

Сам собі копі-пейстер

«Наші гроші. Львів» отримали копії таких обґрунтувань за останні три роки. За словами Єгора Гриника, який прочитав ці документи, науковці перетворили їх на формальність.

«У переважній більшості таких «наукових» обґрунтувань немає ні досліджень впливу рубок на об’єкти, які охороняються, ні розуміння сучасних наукових підходів до охорони природи», – каже він.

Для наукових обґрунтувань немає чіткої форми чи правил написання, відрізняються вони і обсягом. Хтось пояснює, чому треба рубати на одній-двох сторінках, а хтось описує необхідність рубок на сорока. Ми також виявили, що науковці, які їх пишуть, часто просто копіюють свої ж висновки, але з минулих років.

До прикладу, Володимир Крамарець, доцент кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету, пише коротко. Для Дрогобицького лісгоспу він на одній сторінці обґрунтував необхідність рубки у пам’ятці природи місцевого значення «Стежка Івана Франка». Як вказано в цьому документі за 2018 рік, тут регулярно бувають туристи, а тому для їхньої безпеки треба зрубати 197 кубів «зламаних або повалених вітром, пошкоджених вітром, сухостійних, уражених гнилями» дерев. Майже те саме він написав і у 2020 році, але зрубати треба було трохи менше – 170 кубів.

Він писав обґрунтування для Сколівського лісгоспу про можливість рубок на території ландшафтного заказника місцевого значення «Зелемінь». Там виявили відмирання насаджень ялини звичайної, а на всихаючих і свіжовсохлих деревах – «ознаки заселення короїда».

Володимир Крамарець пояснює, до нього звертаються, бо працює в галузі захисту лісу, а мало хто займається такими питаннями. Для написання обґрунтування, каже, обов’язково виходить на майбутнє місце рубок:

«Ще такого не було, аби писали ті обґрунтування, не будучи на тій ділянці, на тій території».

Однакові повтори в текстах пояснює тим, що з року в рік ситуація не міняється. За його словами, рубки в природно-заповідному фонді потрібні із низки причин:

«Був час, створювали об’єкти ПЗФ, бо треба було створити, і на них часто йшли насадження похідні, які створені штучно, які доходять до певного рівня і починають пропадати. Це стосується смерекових насаджень. Вони дуже гарно ростуть, до певного часу, але дуже швидко вражаються кореневими гнилями, на них заселяються короїди. І головне – вони ростуть не на своєму місці. Тому якщо ми нічого не будемо там робити, то ми будемо мати могильник із сухої смереки, яка просто буде падати. І періодично горіти».

Підтримує необхідність рубок і доцент Національного лісотехнічного університету Микола Король, який виготовив значну кількість обґрунтувань, які ми отримали за запитом. Старосамбірське лісомисливське господарство платить, щоб проводити вибіркові санітарні рубки на території парку Верхньодністровські Бескиди. Як виявилось, там доцільно рубати в середньому по три тисячі дерев щорічно.

«Ми дотримуємось певних методик і певних нормативних актів, які затверджені Кабінетом міністрів. Ми, звичайно, їдемо на місце, – пояснює Микола Король. – Міряємо дерева, міряємо висоти. Обговорюємо, чи та рубка є доцільною. Ми можемо і відмовити або ж зменшити інтенсивність рубки. Але як правило, ми вже давніше працюємо, то обговорюються ті ділянки, які потрібні».

В його обґрунтуваннях дублюються не тільки значні «шматки» тексту, а й фотографії. Деякі фото хвороб на деревах, якими автор ілюструє свої висновки, є ідентичними з року в рік.

Щоб роздивитись ближче, відкрийте у новому вікні

Як пояснює науковець, при виїздах роблять фотографії. Але іноді можуть бути й одні ті ж самі, бо просто показують, яка є хвороба. «Ніде не написано, що ми маємо фотографувати дерева, відведені в рубку. А щодо тексту – то хіба щось так швидко міняється?», – каже він.

Однакові фото він використав і для Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільлісу». Найцікавіше, що одне з цих фото ми також знайшли в рекламі сорбенту та в російському довіднику.

12 тисяч і рубай

Немає також і чіткого ціноутворення чи методики з розрахунку вартості наукових обґрунтувань. Ця послуга то платна, то безкоштовна. Принаймні так йдеться в отриманих нами листах.

Наприклад, Жовківське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільлісу» отримує їх «на безкоштовній основі як науково-практичні консультації для виробництва». Бродівський лісгосп відмовився надати відповідь, а Стрийський проігнорував запит.

А для інших вартість становить від 7,5-12 тис. грн. Гроші за висновки науковців платив Боринський лісгосп, Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільлісу» і Старосамбірське лісомисливське господарство.

Втім, гроші тут не завжди головне – пояснює керівник ГО «Дунайсько-Карпатська Програма» Богдан Проць. Оскільки мова йде радше про довготривалу, взаємовигідну співпрацю, при якій страждає природа.

«В ідеалі наукове дослідження не завжди мало б закінчуватись науковим обґрунтуванням на рубку. Результатом дослідження може бути відмова в її проведенні, оскільки вона визначена недоцільною». Однак через те, що за проведення цих досліджень платить сам лісгосп, то науковцям не залишається іншого вибору, крім як погодити проведення рубок, які потрібні лісгоспу», – вважає еколог Богдан Кученко.

У розмові із журналісткою лише один науковець пригадав конкретні факти відмови у проведенні рубок лісовим господарствам протягом останнього часу.

Місце рубок – заказник

У лісах Держлісагентства природно-заповідний фонд має понад мільйон гектарів площі. І там регулярно проводять рубки нібито із метою захисту цих територій. Це не рубка десяти-сотні дерев. Це масштабна бізнес-модель під назвою «зрубав-продав», яка має на меті фінансовий зиск. І діє вона не лише в лісах Держлісагентства, – комунальних, Мінагро, Міноборони.

Одним із лідерів за кількістю наукових обґрунтувань, які ми отримали за запитом, є Стрийський лісгосп. Він вирізняється не лише повним ігноруванням запитів та дзвінків, а й масштабними рубками переформування на території заказників «Діброва» та «Моршинський».

Рубка переформування у Моршинському заказнику, грудень 2020 року. Фото: Єгор Гриник

Як пояснює еколог Богдан Кученко, минулоріч рубки переформування в Моршинському заказнику становили понад 32 тисячі «кубів», а це майже п’ята частина від усієї заготівлі деревини лісгоспом. При цьому, цей заказник займає менше 10% площі цього лісгоспу.

«На цей рік заплановано заготовити 119 тис. м3 деревини під час проведення усіх рубок, з них 28 тис. м3 (або 23,5%) – у Моршинському заказнику», – розповів він.

Що стосується заказника «Діброва», то у 2019 році в ньому було отримано дозволи (лісорубні квитки) на заготівлю 20,5 тис. м3 деревини під час рубок переформування. Враховуючи, що площа заказника складає всього 830 га, обсяг заготівлі деревини на один гектар у ньому у понад 5 разів перевищив відповідний показник для всього лісгоспу.

Наукові обґрунтування для рубок Стрийському лісгоспу на території Моршинського заказника в основному підписані професором Григорієм Криницьким і першим заступником начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Ярославом Целенем. І закінчуються вони традиційними «погоджуємо в повному обсязі» або «вважаємо за доцільне» провести рубки переформування.

Моршинський заказник був створений із метою збереження в природному стані цінних високобонітетних насаджень ялиці, тобто тих, які представлені найкращими і найбільш продуктивними деревами. Як пояснює Богдан Кученко, масові рубки переформування у цьому заказнику не можна назвати доцільними.

«Це лише на перший погляд рубки переформування із вилученням дерев листяних порід можуть здаватись доцільними з точки зору збереження ялиці. Однак, варто розуміти, що «чистий» ялицевий ліс буде мати невисоку природоохоронну цінність і стане вразливим до негативних впливів. Водночас, саме мішані ліси є більш стійкими та цінними у природоохоронному плані. Крім того, постійні рубки переформування мають короткотривалий ефект. Тому, якщо рубки переформування у цьому заказнику є і доцільними, то в значно меншому обсязі», – каже він.

Еколог наголошує, що інтенсивні рубки переформування в мішаних лісах сильно порушують їхню природну динаміку. Вони перешкоджають накопиченню в них мертвої деревини, яка є важливою для збереження лісового біорізноманіття та утримання води і вуглецю в лісових екосистемах.

Про те, що вирубка мертвої деревини негативно впливає на ліси в ПЗФ, говорить і Єгор Гриник:

«У світі існують десятки досліджень, у яких демонструється важливість мертвої деревини для збереження біорізноманіття. Натомість наші лісові науковці, які розробляють обґрунтування, все ще живуть у радянському світогляді, де ліс (навіть заповідний) – це просто джерело деревини. А мертва деревина – це «захаращення». Тому і пропонується проводити масові санітарні рубки, які фактично знищують цінність заповідних українських лісів».

Підкреслює Гриник також і застарілий підхід до «шкідників», каже, що на заповідних територіях жодних «шкідників» не існує, бо вони є частиною дикої природи.

«Часто в обґрунтуваннях мова йде про санітарні рубки, які начебто покликані боротися зі «шкідниками» лісу. І пропонується вирубувати сухі, мертві дерева. Тобто дерева, у яких найбільш поширені «шкідники», такі як жуки-короїди, вже давно не живуть. Бо короїди здебільшого заселяють живі або свіжозагиблі дерева», – каже він.

Стандарту не існує

Кандидат біологічних наук, керівник ГО «Дунайсько-Карпатська Програма» Богдан Проць, якому ми також показали наукові обґрунтування, пояснює, що стандарту для таких обґрунтувань справді не існує в лісовому господарстві.

«Хтось дає по 15 сторінок шлаку у вигляді якихось наукообразних таблиць, графіків, методик, фрагментів для того, щоб показати, що це якась є наукова праця. Ті, хто не робить шлак – ті пишуть коротко на 2-4 сторінки. Але оскільки стандарту немає, то як видно з тих описів, в «поле» не виїжджають. В абсолютній більшості обґрунтувань не має польового матеріалу чи достовірних польових фотографій. Там не має наукових обстежень», – каже він.

Богдан Кученко у коментарі теж пояснює, що часто обґрунтування – це просто скопійований текст із так званого акту обстеження насаджень. Це документ, який в основному складається лісопатологами під час огляду лісу.

«По суті, це люди зі структури Держлісагентства, які отримують гроші за рахунок рубок. Їхня робота не може бути об’єктивною. Науковці ж просто копіюють результати їх роботи, продовжуючи цей упереджений підхід. По суті, об’єктивне дослідження не проводиться, а просто береться скопійований текст і дописуються якісь висновки псевдонаукового характеру», – каже він.

Без вузькоспеціалізованих знань перевірити, чи справді рубки є доцільними, неможливо. Цим мали б займатись Міністерство захисту довкілля або обласні державні адміністрації. Саме вони розглядають пакет документів, складовою якого є і наукові обґрунтування.

А для науковців законодавство не передбачає ніякої відповідальності.

«В Україні не має закону, який би регулював академічну доброчесність. Наразі для науковців не має ні кримінальної, ні адміністративної відповідальності за неправдиві, свідомо сфальшовані чи несвідомо представлені наукові висновки», – пояснює Богдан Проць.

Апелювати можна до Держлісагентства, яке могло б встановити стандарти для наукових обґрунтувань.

«Лісове агентство мало б розробити інструкцію, яка би нормувала такі наукові обґрунтування, де би були чітко виписані вимоги до цього документу, наприклад, дані з геокарти (із власною фотографією), із конкретними точками обстеженнями (геолокацією), свіжі фото з місця обстеження на цей період, більш конкретні докази причин рубки та описи територій, на яких вони плануються», – каже Богдан Проць.

Довідка

Наукове обґрунтування – це науковий документ, що засвідчує доцільність проведення конкретних заходів із поліпшення санітарного стану насаджень в межах об’єкта природно-заповідного фонду, і їх перевагу перед альтернативними варіантами для даної території. Готується науковою установою, яка є куратором об’єкта ПЗФ, і надсилається нею до лісгоспу, а також до Міндовкілля (для об’єктів загальнодержавного значення) або Департаменту екології ОДА. В ПЗФ місцевого значення для об’єктів без окремої адміністрації може не складатись (залежить від позиції контролюючих органів і департаменту екології на місцях).

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію редакції і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читайте нас в Instagram і Telegram

Підтримати нас

Коментарі