Під час судового засідання у справі ^[1] за позовом начальника департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України Василя Пісного до  ZAXID.NET та журналістів “Н.Г. Львів” адвокат позивача долучив до справи документ від 30 грудня 1995 року – «Постанову про закриття кримінальної справи та скасування міри запобіжного заходу». Завдяки цій постанові “Н.Г. Львів” стали відомі низка цікавих подробиць  кримінальної справи майже 20-річної давності.

Як вже повідомляли ^[2] «Н.Г. Львів», у 1995 році Василь Пісний провів 5 місяців у СІЗО за підозрою у злочині, передбаченому ст. 144  ч.3. З матеріалів постанови випливає, що слідчі перевіряли причетність Пісного також до контрабанди спирту і могли притягнути його до відповідальності за порушення правил проведення валютних операцій.

У постанові йдеться також про те, що розписка з розрахунками, яка була долучена до матеріалів справи, однозначно написана Пісним, оскільки була проведена графологічна експертиза. У розписці фігурують слова і словосполучення: «6240$ винна марина», «я дав за спирт», «я продав Здіху 60 літрів», «Томику дали 5000 мілйонів» та інше.

Згадуються в документі також прізвища відомих людей. Мова йде про Ярослава Тістика, нині депутата Львівської міськради від ВО “Свобода”, який, як виявилось, здавав в оренду потерпілій Марії Березі кіоск. Саме йому вона жалілась на те, що з неї вимагає гроші працівник ДАІ через третіх осіб. Ярослав Тістик навіть їздив «…на зустріч біля кафе «Театрального» з незнайомими їм хлопцями».

А одним із «незнайомих хлопців», за свідченнями Берези, був Ігор Милославський — кримінальний авторитет, більш відомий за прізвиськом Муха. У 2001 році його застрелили в Празі. Згідно з повідомленнями в пресі, його група контролювала міжнародні автотраси та розміщені вздовж них торгові точки. Саме його підозрювали  у «..вимаганні в Берези валютних цінностей». Береза навіть опізнала його по фото та на ставці віч-на-віч, як одного з учасників вимагання у неї грошей, проте він категорично заперечив свою причетність. Йому повірили на слово.

Подробиці читайте за посиланням ^[3]. Повний текст постанови на одинадцяти аркушах машинописного тексту –  тут ^[4].