^[1]Завдяки судовому позову ^[2] начальника департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України Василя Пісного до ZAXID.NET та журналістів “Н.Г. Львів” стають відомими нові подробиці гучної кримінальної справи майже двадцятирічної давнини.

Як вже повідомляли ^[3] «Н.Г. Львів», у 1995 році Василь Пісний провів 5 місяців у СІЗО за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 144 ч.3. Адвокат Василя Пісного під час останнього засідання суду у справі Пісного проти журналістів долучив до матеріалів справи копію «Постанови про закриття кримінальної справи та скасування міри запобіжного заходу» від 30 грудня 1996 року.

Завдяки ній “Н.Г. Львів” тепер знають ще більше про обставини, через які Василь Пісний просидів 5 місяців за гратами. Щоправда, після прочитання постанови про закриття кримінальної справи, ми знайшли відповіді на деякі питання, але й водночас у нас виникло ще більше запитань до минулого Василя Пісного.

Епізод про спирт

Наприклад, у постанові є підтвердження того, що Василь Пісний займався торгівлею спиртом разом зі своєю знайомою Марією Курган, яка фігурує в матеріалах справи, неодноразово давала пояснення і в її помешканні навіть проводили обшук.

Хоча з Василя Пісного й було знято всі звинувачення, але в матеріалах справи справді була його розписка з розрахунками за спирт. Тут фігурують слова і словосполучення: «6240$ винна марина», «я дав за спирт», «я продав Здіху 60 літрів», «Томику дали 5000 мілйонів» (правопис збережено) та інше. У ході слідства навіть була проведена графологічна експертиза, яка довела, що ця розписка написана рукою Пісного.

Щоб не бути голослівними, наведемо дослівні цитати: «В ході розслідування кримінальної справи, 11.07.1995 року в помешканні Курган був проведений обшук і серед іншого виявлено і вилучено записку з розрахунками, яка була виконана, як видно з висновку спеціаліста-почеркознавця, рукою Пісного В.М.»

^[4]

Сам Василь Пісний підтвердив, що розписка його, але писав він її Марії Курган кілька років тому, коли вони були «…ізольовані один від одного» і в ній «зазначені їх особисті взаєморозрахунки» (!). Нагадаймо, що в офіційній біографії Василя Пісного вказано ^[5], що з 1983 року по 2010-ий рік він працював в системі Міністерства внутрішніх справ України.

У постанові ні слова про те, чи з’ясовували слідчі, хто такі «Томек», «Здіх», «Богусь» та «Петрик», які фігурують в записці поряд з сумами та літрами.

Окрім того, у документі також є покази громадянина Польщі Богдана Фальгера, який розповів, що він разом з потерпілою Марією Березою та її чоловіком продавав спирт на території Польщі і віддавав гроші за реалізований товар особисто Василю Пісному: «Допитаний в ході слідства 27.07.1995 року громадянин і житель Польщі Фальгер Богдан підтвердив покази Берези, стосовно того, що він, Береза та її покійний чоловік Гонсьор Мар’ян у 1992-94 роках займались на території Польщі реалізацією харчового спирту. Кошти за реалізований спирт вони повертали, або особам, в яких безпосередньо брали спирт, або Курган, а пізніше безпосередньо Пісному В.М. на території України. Пропозицію реалізовувати спирт йому та Гонсьору Мар’яну запропонувала Курган Марія, з якою він випадково познайомився, коли вона їздила до Польщі, вона ж і показала їм де брати спирт. Брали вони спирт на території Польщі неподалік від містечка Томашув у незнайомих йому громадян. Точна адреса вказаних громадян та їх прізвища йому невідомі. Кому належав вказаний спирт і яким чином він потрапляв до осіб, у яких вони брали спирт він не знав. З Пісним познайомила його Курган Марія, після чого гроші за спирт вони повертали йому. Чи цей спирт належав Пісному чи ще комусь, він не знав».

Марія Береза також стверджувала, що спирт у великих кількостях перевозився в автомобілі «Мерседес -123», який належав Марії Курган, у спеціально обладнаних для цього сидіннях. Богдан Фальгер свідчив, що спирт отримував на території Польщі партіями у 200-300 літрів.

Як випливає з постанови, підставою для зняття цих звинувачень стали довідки з митниці про те, що вони ніколи не затримували Пісного і Курган (!): «Слідством не здобуто доказів наявності фактів контрабанди перевезень Пісним та Курган харчового спирту у великих кількостях через державний кордон України в РП… Вказане свідчить про те, що у випадку перевезення харчового спирту Пісним та Курган через державний кордон велику кількість разів великими партіями, данні факти повинні були бути виявлені митними службами. Однак з довідок Мостиської митниці від 19.09.1995 р. та Рава-Руської митниці від 19.09.1995р. вбачається, що ні Пісний В.М. ні Курган М.Д. жодного разу не затримувались митними службами при спробі незаконно перевезти через державний кордон України харчовий спирт, тим більше у великих розмірах… Самі Курган та Пісний категорично заперечили можливість своєї причетності до контрабандного перевезення через державний кордон України харчового спирту».

До речі, слідство встановило,що Марія Курган справді володіла автомобілем «Мерседес -123» червоного кольору у 1992-94 роках, який продала. Було встановлено і його нового власника, який підтвердив, що купив у Курган авто, але «…Ніяких обладнань та конструктивних змін у ньому для скритного перевезення рідин /скритних додаткових ємкостей/ не було і немає. Сидіння автомашини –загального типу, без удосконалень і змін».

Не стало доказом і те, що в помешканні Марії Курган було знайдено 60 літрів харчового спирту. Зате достатніми стали її слова та чоловіка: «60 літрів харчового спирту було виявлено під час обшуку в помешканні Курган М.Д. Однак, як пояснила вона і її чоловік Курган, на протязі останніх років у них склались напружені стосунки, фактично, подружніх відносин вони не підтримують, окремо ведуть домашнє господарство. Вказаний спирт був придбаний особисто Курган і належить особисто йому. Він не бачив щоб Курган М.Д. закуповувала у великих кількостях харчовий спирт, чи кудись возила великі партії спирту».

Обшук було проведено і в помешканні Пісного, де не знайдено харчового спирту. Також допомогли і покази Ольги Пісної, дружини обвинуваченого, яка засвідчила, що її чоловік ніколи реалізацією спирту не займався і ніколи не возив нікуди великих партій.

Епізод про валютну операцію

З постанови також випливає інший цікавий момент — Пісного могли звинуватити за ще однієї статтею, за порушення правил проведення валютних операцій. Нині ця стаття вже вилучена з ККУ. Згідно зі свідченнями Марії Берези, Пісний вимагав у неї 7 тисяч доларів США. У постанові вказано, що Марія Береза передала Василю Пісному частину суми – 1500 доларів США. “Тобто скоєна валютна операція з використанням іноземної валюти, як способу платежу, для проведення яких існує певний встановлений діючим законодавством порядок. Таким чином формально в діях Пісного В. є ознаки злочину, передбаченого ст. 80 КК України”, – написано в постанові.

Утім за цією статтею не порушили кримінальну справу, оскільки Василь Пісний у своїх показах стверджував, що отримавши конверт з коштами від Берези, — навіть не відкрив його. І до кінця дня не цікавився, скільки ж отримав грошей з боргу, який він так довго вимагав повернути: ”Визначити суму по об‘єму конверта не міг, так як раніше говорив Березі М.Б., що вона може віддавати гроші по частинах. І тому не звернув уваги на об‘єм конверта, щоб помітити, що там можуть знаходитися не гроші в українській валюті у великих купюрах, а долари США. Поклавши конверт в штани, він, з‘їздивши на автомобілі тестя по своїх особистих справах, повернувся додому, переодягнувся і залишив брюки на вішалці разом з конвертом, переданим Березою, в кишені, так і не розкриваючи його”.

Пісний також стверджував, що ініціатива покласти туди долари, а не українські гроші належала Березі. Окрім того, долари та конверт, які були доказами, чомусь повернули Березі: “Грошові купюри та конверт, в якому вони знаходились, для огляду слідству оперативними службами не були представлені… Таким чином в діях Пісного В.М. в даній частині відсутній необхідний елемент складу злочину, передбаченого ст. 80 КК України — суб‘єктивна сторона — вина Пісного В.М., що виключає можливість його притягнення до кримінальної відповідальності за даною статтею Кримінального кодексу”.

Епізод про свідків у справі

У постанові про закриття кримінальної справи також згадуються прізвища відомих людей. “У ході слідства були допитані громадяни Тістик Я.З. Та Баран Б.Г…”. Мова йде про Ярослава Тістика, депутата Львівської міськради від ВО “Свобода”. У постанові вказано, що Марія Береза орендувала у них кіоск: “Вони пояснили, що вона скаржилася їм, що у неї працівник ДАІ (згідно з постановою, Пісний працював начальником Львівського відділення дорожньої міліції – “Н.Г. Львів”) вимагав значну суму в доларах США, що у зв‘язку з цим невідомі їй особи від імені Пісного з погрозами вимагали в неї вказану суму, утримували її в підвалі”.

Вони також їздили з Березою на зустріч з цими невідомими. “На її прохання вони їздили з нею весною 1995 року на зустріч біля кафе “Театрального” з незнайомими їм хлопцями. На цій зустрічі Береза з її товаришом-поляком розмовляли з якимись незнайомими їм хлопцями, а потім казала, що саме ці хлопці вимагали в неї гроші. При самій розмові вони присутні не були… і не запам‘ятали, як вони виглядають”.

Далі в постанові повідомляється, що за оперативними даними “у вимаганні в Берези валютних цінностей приймали участь раніше судимі жителі міста Львова Милославський І.Р. та Кучеров В.”. Береза навіть опізнала по фото та на ставці віч-на-віч Милославського, як одного з учасників вимагання у неї грошей. Милославського також опізнав товариш Берези — поляк Фальгер Богдан. Опізнаний Ігор Милославський — це кримінальний авторитет більш відомий за прізвиськом Муха. У 2001 році його застрелили ^[6] в Празі. Згідно з повідомленнями ^[7] в пресі, його група контролювала міжнародні автотраси та розміщені вздовж них торгові точки.

Сам Милославський категорично заперечував свою причетність. І знову слідство повірило на слово: “Пояснив, що навіть не знає її (Березу – “Н.Г. Львів”), і не знає Пісного… Пояснив, що часто буває у вказаному районі біля кафе “Театрального” та “Ермітаж”, зустрічається там зі своїми друзями. Будь-хто без його відома міг вказати Березі на нього, коли він знаходився в цьому районі, як на вимагача, так як багато людей знають його як спортсмена і комерційного діяча, і таким чином у неї могло створитись хибне враження, що він був серед осіб, що вимагали в неї гроші”.

Повний текст постанови на одинадцяти аркушах машинописного тексту читайте тут ^[8].

Ми ж залишаємо за собою право на сумніви, чи належним чином розслідували цю справу.

Олександра Губицька, Наталя Онисько