Поліція влаштувала виставу з хабарем в театрі Заньковецької. Суд виправдав виконавців головних ролей

27 Січня 2022

Фрагмент вистави "Сто тисяч". Фото: Театр ім М.Заньковецької

Галицький районний суд визнав невинуватими та виправдав головну бухгалтерку театру ім. Марії Заньковецької Галину Курило і начальника відділу контролю у сфері культури, спорту та інформації Західного офісу ДАСУ Олексія Пукача у інкримінованій їм справі про хабар за спотворення результатів перевірки.

Суд визнав недопустимими усі докази, які були зібрані під час слідства і з’ясував, що поліція почала кримінальне провадження раніше, ніж почалась перевірка. А хабар «знайшли» лише з четвертої спроби. І він виявився запрошенням на виставу.

Джерело: вирок, оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25 січня 2022 року.

Поліцейські підозрювали, що бухгалтерка Галина Курило передала начальнику відділу Держаудитслужби 30 тис. грн хабара. За версією слідства, гроші передавали, щоб аудитор у звіті відобразив недостовірну фінансову звітність та не повідомляв про порушення. Таку суму було знайдено під час обшуку.

Варто зазначити, що версію про хабар обидва учасники заперечили. Зокрема, Олексій Пукач у суді розповів, що раніше працював з Галиною Курило у контрольно-ревізійній службі й під час аудиторської перевірки неодноразово зустрічався та розмовляв з нею, але будь-які пропозиції корупційного характеру під час розмов між ними не велись.

Натомість знайдені 30 тис. гривень в підсобному приміщенні вважає провокацією правоохоронців. Зазначив, що під час обшуку йому не дозволили зателефонувати адвокату. Також, на думку поліції, він нібито залучав до злочинної діяльності ще двох осіб. У суді Олексій Пукач заявив, що з однією із них спілкується дуже рідко, а з іншою навіть не знайомий.

Бухгалтер Галина Курило повідомила, що в аудиторському звіті були відображені усі порушення, які були встановлені під час ревізії (переважно щодо неправильного нарахування заробітної плати). А також, що в жодній з зафіксованих слідством розмов не йшлось про виняткове ставлення для театру.

Дія перша: Процесуальний провал

У суді з’ясувалось, що слідство поліцейські вели зі значною кількістю процесуальних помилок. Суд визнав усі зібрані в досудовому розслідуванні докази недопустимими. Поліцейські взагалі не мали розслідувати цю справу, оскільки справи з вчинення злочинів аудиторами має розслідувати Державне бюро розслідувань. З огляду на те, що на момент початку даного провадження ДБР ще не розпочало роботу, то ця справа мала бути у відомстві прокуратури.

Натомість прокуратура передала справу Нацполіції за підставою «необхідність забезпечення ефективності, всебічності, повноти та неупередженості дослідження усіх обставини злочину». Суд зазначив, що такої причини не існує в процесуальному кодексі, а також додавав: «Слідче управління прокуратури Львівської області взагалі не здійснювало досудового розслідування у даному кримінальному провадженні».

Також суддя звернув увагу на невідповідність часу відкриття досудового розслідування. Дозвіл на проведення негласних слідчих дій датовано 25 жовтня 2018 року. Тобто це момент, коли слідчі запідозрили можливе порушення закону. Натомість аудиторська перевірка в театрі була розпочата лише 13 листопада 2018 року. На думку суду, досудове розслідування почали без об’єктивних підстав.

Дія друга: «Тридцять маю або не маю»

Головним доказом вини підозрюваних було відеоспостереження, встановлене у кабінеті аудитора Олексія Пукача. В суді представили протокол однієї з зустрічей аудитора та бухгалтерки у січні 2019 року. Згідно з записом, Галина Курило дістала конверт та запропонувала його Олексієві Пукачу. Він не взяв його, тоді вона поклала конверт в шухляду і сказала: «Я у Львові живу і хочу жити, хочу зі всіма дружити, маю тридцять, то ніхто не знає».

Однак суд констатував, що якість запису є поганою і не можливо чітко розібрати, чи дійсно Галина Курило говорить фразу «маю тридцять». Також судовий експерт не відтворив зміст розмов, а лише зазначив, що висловлювання зазначених осіб в основному відповідають наведеним в копіях протоколів.

Дія третя: Чотири спроби пошуку  

У той же день в приміщенні ДАСУ проводився обшук. Олексій Пукач неодноразово просив подзвонити, але йому не дозволили. На відеозаписі видно, що він запитує, чи можна подзвонити, на що слідчий та оперативний працівник перебивають його та наказують покласти телефон на стіл.

Суд визнав усі результати обшуку недопустимими доказами, оскільки вони отримані внаслідок порушення прав та свобод людини. А Конституція передбачає право кожного на професійну правничу допомогу.

Хабар у 30 тис. грн таки знайшли у підсобному приміщенні. Але суддя зауважив, що «обставини обшуку дають підстави сумніватись в достовірності отриманих під час проведення цієї слідчої дії доказів».

Відеозапис був проведений не в повному обсязі й не фіксував, де були учасники обшуку. Шафу, в якій знайшли гроші, обшукували чотири рази, при цьому вона була весь час відкрита.

Фрагмент відеозапису розшифрований для суду:

30 хв. 15 с: ОСОБА_19 четвертий раз обшукує шафу та на 31 хвилині 35 секунд знаходить білий папір з грошима, після чого просить навести на цей папір відеокамеру. При цьому, відеокамера фіксує білий папір з грошима, який знаходиться на полиці на видному місці.

40 хв. 58 с: ОСОБА_1 (Олексій Пукач – ред.) говорить: «Підкинуті були, ви ж тут огляд робили».

Варто зауважити, що сам момент знайдення грошей в шафі на відео не зафіксований. Камеру навели на гроші пізніше.

Також не склалось і «тарою» для хабаря. Адже на відео передачі хабаря Курило передає Пукачу конверт. Натомість оперуповноважений знаходить під час обшуку не конверт, а білий аркуш паперу, в який загорнуті 30 тис. грн. На грошах виявили сліди ДНК групи осіб, але нікого не вдалось ідентифікувати.

Під час судового засідання обвинувачені пояснили, що в конверті, який передавала бухгалтерка театру працівнику ДАСУ, були запрошення на виставу. Він, зрештою, в столі лежав і під час обшуку.

Завіса

Суд виправдав підозрюваних через недопустимі докази, а також зазначив, що обвинувачення є необґрунтованим. Щодо перевірки, то аудитор оприлюднив всю інформацію про порушення ще до моменту «передачі хабаря», а театр відшкодував більшість виявлених в ревізії збитків ще до завершення аудиту.