НеProzorrі лісгоспи

Чому лісівники відмовляються користуватись Prozorro. 16 лісгоспів Львівщини показують суму договорів в одинадцять разів меншу за один Великоберезнянський лісгосп на Закарпатті.
Українські Карпати. Фото Наші гроші. Львів

На Львівщині більшість лісгоспів приховують інформацію про свою діяльність. Вони не лише не проводять торги, а й не публікують взагалі ніякої інформації про те, як витрачають зароблені гроші. Навіть за запитом в деяких неможливо дізнатися, що вони купують та за якою ціною, з ким укладають угоди й на яких умовах. 

***

Майже десять років тому всі лісгоспи країни «вирішили» придбати в однієї фірми портрети тодішнього президента України Віктора Януковича. Кожен такий портрет коштував майже 37 доларів за тодішнім курсом.

Цей скандал із сувенірною продукцією просочився в медіа, і лісгоспи навіть спробували відмовитись від закупівлі, але вже було пізно, – гроші проплатили.

Тепер замість прихованих закупівель вся Україна витрачає публічні гроші, тобто наші з вами, у відкритій системі Prozorro, де кожен охочий може перевірити, як і на що.

Мабуть, аналогічний скандал із портретами зараз став би загальновідомим у той же день, а не через чотири місяці після підписання угод. Мабуть, якби державні лісгоспи по всій країні не ігнорували Prozorro.

Чому потрібно контролювати лісгоспи?

Держлісагентство, Міноборони та комунальні підприємства обласної ради контролюють 588 тис. гектарів лісу або 84,7% від усіх лісових площ Львівщини. Найбільшу частку лісів Львівської області обслуговують структури Держлісагентства, це 478 тис. га, до складу якого входять 16 лісгоспів, національний природний парк, селекційно-насіннєвий центр та мисливське господарство.

Українські Карпати. Фото Наші гроші. Львів

Ні журналісти, ні екологи, ні будь-хто не можуть легко і безперешкодно перевіряти, куди лісгоспи витрачають гроші, зароблені на реалізації лісоматеріалів.

Протягом 2019-2020 років 16 лісових держпідприємств Львівщини прозвітувались через Prozorro лише за 1,73 млн грн. Це у 11 разів менше за один лише Великоберезнянський лісгосп на Закарпатті, який за два роки зробив замовлень на понад 19 млн грн. 

При цьому, за даними аудиторських звітів, операційний дохід в Славському лісгоспі у 2018 році становив 89 млн грн, у Стрийському в 2019 році — 157 млн грн. Бродівський лісгосп на своєму сайті вказує, що продає лісоматеріалів на 153 млн грн.

Редакція «Наші гроші. Львів» провела експеримент із публічністю лісгоспів у Львівській області. У вересні ми надіслали 16 підприємствам запити з проханням повідомити, з ким підписували угоди з початку 2019 року, на яку суму і на що.

І ось вже грудень, а із 16-ти лісгоспів ми дочекалися відповіді з інформацією лише від шести. Ще шість не надали відповіді, а чотири – відмовилися будь-що повідомляти про укладені контракти. 

Наприклад, у Бібрському лісгоспі нам написали: запитувана інформація не є публічною, а на її пошук потрібні «витрати робочого часу». У Дрогобицькому лісгоспі сказали: як вони витрачають гроші, – це комерційна таємниця.

Ми звернулись за консультацією до Інституту розвитку регіональної преси. Там стверджують: підстав для відмови чи ігнорування запитів не було.

Юристка Оксана Максименюк роз’яснює:

«Інформація, пов’язана з договорами, які запитувалися журналістами у Держпідприємств, які розпоряджаються державними ресурсами (у сфері лісового господарства) не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі та підлягає наданню на запит». 

Таким чином, згідно з висновком експертки, держпідприємства порушили обов’язок надати запитувану інформацію без будь-яких розумних та визначених законом підстав.

Часто лісові господарства говорили, що не отримували листів із запитами, тому ми надсилали їх повторно. У Бродівському та Буському лісових господарствах послались на те, що, нібито, запити оформлені неправильно і відмовились надати інформацію, хоча у інших лісгоспів жодних претензій не виникало. 

Що ми знаємо про закупівлі лісгоспів? 

Редакція «Наші гроші. Львів» отримала інформацію про прямі угоди від шести лісгоспів – Самбірського, Турківського, Жовківського, Боринського, Рава-Руського та Старосамбірського. Ці держпідприємства оприлюднили дані про виконавців робіт із заготівлі, трелювання та перевезення деревини та інших послуг, а також суми угод та їхні дати.

Частина лісгоспів Львівщини віддає роботи на аутсорс. Наприклад, Боринський лісгосп з початку 2019 року підписав близько 140 угод на 6,3 млн грн.

Без торгів Боринський лісгосп з 2019 року замовив послуг заготівлі та трелювання деревини у приватного підприємця Володимира Ільницького на 1,8 млн грн. Низку договорів лісгосп публікує на Prozorro, але це переважно звіти та одні відкриті торги у липні 2020 року.

Прямі контракти директор лісгоспу Михайло Ільницький пояснює тим, що в учасників повинні бути спеціальні дозволи на виконання таких робіт і знайти їх досить проблематично: «Є проблема в тому, що нема підприємців, які мають такі дозволи. Ми шукали через біржі, подавали оголошення в турківську газету, запрошували бажаючих».

Також Ільницький додав, що більшу половину вирубок лісгосп здійснює своїми бригадами і в установі намагались залучати підрядників через систему Prozorro, але ніхто не зголошувався.

Єдиний тендер із послуг лісозаготівлі, який оголосив Боринський лісгосп, був наприкінці 2016 року. Пропозицій дійсно не завантажували, а тому лісгосп скасував закупівлю. Разом із тим директор лісгоспу пообіцяв: «Будемо виправлятись».

Ще один із лісгоспів, який поділився із редакцією інформацією про свої фінансові операції, — Старосамбірський. З початку 2019 року з підрядниками підписали договорів на 21,8 млн грн. Всього уклали 192 угоди. Переважна більшість замовлень розділена між десятком місцевих фірм та приватних підприємців. 

Наприклад, замовлення отримувало ТОВ «Салюс груп», За даними YouСontrol, фірма належить трьом особам: Сергію Діденку, Максиму Полюховичу і Вікторові Чорному. Директором компанії є Володимир Грись — син колишнього голови Старосамбірської РДА і мера Старого Самбора в 2002 по 2015 роках. В декларації за 2017 рік Володимир Грись зазначає себе бенефіціарним власником ТОВ «Салюс груп», хоча вказує код іншої компанії ТОВ «Інвестбізнеспроект», де він дійсно є співвласником. З 2019 року між Старосамбірським лісгоспом і ТОВ «Салюс груп» укладено 28 контрактів на 1,62 млн грн. Усі з яких — на послуги з лісозаготівлі.        

Рава-Руський лісгосп до 2020 року не публікував навіть звітів у Prozorro. Цьогоріч є два звіти про договори  — на бензинові обприскувачі по 80 тис. грн. У відповідь на наш запит у лісгоспі надіслали зображення зошиту, де ведуть реєстр договорів. На жаль, у ньому не вказано, за які роботи виплачував кошти лісгосп, але наприклад, є інформація про перерахування 300 тис. грн Буському лісгоспу чи 6 млн грн приватному підприємцю Тарасові Романку.

Відповідь Рава-Руського лісгоспу на наш запит

Директор Золочівського лісгоспу Руслан Круть розповів, що лісгосп майже не закуповує товарів та послуг, оскільки має власний транспорт, склад та транспорт.

У відповіді на запит Жовківського лісгоспу повідомляють, що залучають сторонні компанії рідко і за останні два роки уклали по три договори на вивезення деревини.

Чому лісгоспи не користуються Prozorro? 

Через недосконале законодавство.

Основна проблема, що вони не визнають себе замовниками в розумінні Закону «Про публічні закупівлі». Не вважає їх такими й Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства.

У відповідь на запит Львівське обласне управління повідомило, що «зважаючи на те, що лісові господарства здійснюють свою діяльність за власні кошти на комерційній основі не є замовниками в розумінні закону». Також в управлінні додають, що у випадку використання бюджетних коштів застосування системи Prozorro є обов’язковим.

Відтак на публічному порталі Prozorro лісгоспи розміщують інформацію про закупівлі, здійснені за бюджетним фінансуванням. Інші контракти  — якщо захочуть.

Оскільки лісгоспи заробляють на себе, продаючи ліс, то вони вважають, що їм не обов’язково не тільки звітувати про витрачені кошти через Prozorro, а й проводити там аукціони.

«Лісгоспи просто використовують прогалину в законодавстві. Вони вказують, що умовно самі заробили гроші, а тому не повинні витрачати їх через торги. Мовляв, якщо у нас немає ніяких дотацій, то ми просто учасники ринку, як і будь-яка інша компанія», – пояснює голова правління “Центру громадського моніторингу та досліджень» Мирослав Сімка.

Лісгоспи в основному користуються Prozorro лише для участі в тендерах як учасники. Вони продають деревину іншим установам, наприклад, для опалення.

Чи повинні лісгоспи користуватися Prozorro? 

Для цього є дві причини.

Перша – лісові господарства контролюють більшість лісів країни. В законі написано, що замовниками є юридичні особи, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.

Лісгоспи заробляють, але в їхніх статутах прописані й інші, більш важливі речі: охорона лісів, їхнє раціональне використання і відтворення. В роз’ясненні Мінекономіки з цього приводу наведено приклад із держпідприємством «Прозоро». Хоча воно і є комерційним та створене в тому числі для отримання прибутку за рахунок підприємницької діяльності, але на нього державою наказом покладено суспільну функцію – забезпечувати функціонування електронної системи закупівель.

Друга причина – лісгоспи отримують гроші з бюджету. Як написано в законі «Про публічні закупівлі», якщо юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів, то повинна користуватися Prozorro.

Саме так, для прикладу, витрачає гроші Конотопське лісове господарство у Сумській області.

«У нашому лісництві є популяція зубрів, утримання яких частково фінансує обласна рада. Через це ми повинні проводити усі закупівлі через Prozorro», – пояснив редакції «Наші гроші. Львів» директор лісництва Олег Салов.

У Львівській області лісові господарства, здається, про таку вимогу не знають. Вони теж отримують державну допомогу, але не виконують усіх зобов’язань.

На сторінках лісгоспів і обласного управління лісового господарства звітують про те, що обласна рада у 2019 році виділила 3,5 млн грн за «Програмою розвитку лісового господарства області на 2017-2021 роки». За 2,5 млн грн купували саджанці, а за 1 млн грн провели роботи з насадження дерев.

При цьому директор Золочівського лісгоспу Руслан Круть розповів, що цього року лісгосп не отримав з обласного бюджету коштів за програмою розвитку. Минулого року господарство отримало приблизно 50 тис. грн на закупівлю саджанців, однак їх витратили на зарплати працівникам та сплату податків. Натомість посадили вирощені ними саджанці. Золочівський лісгосп востаннє опублікував дані на Prozorro у 2017 році.

Крім того, лісгоспи чомусь вважають, що якщо вони отримали 1 гривню з бюджету, то тільки її і мають витратити на Prozorro. А все решта – за зачиненими дверима. Насправді це не так.

Мирослав Сімка пояснює, що створити «дві кишені» з заробленими і державними грошима не можна. У попередньому законі було регламентовано, що таке державні кошти і розпорядник міг проводити закупівлі, витрачаючи лише їх. Зараз цього визначення немає, відповідно новий закон передбачає, що при будь-якому державному фінансуванню ти стаєш замовником і зобов’язаний проводити торги через Prozorro.

З цього приводу Мінекономрозвитку чітко пояснює: замовниками у розумінні закону, незалежно від розміру фінансування з бюджету, вони є протягом бюджетного періоду, що становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, з дня отримання бюджетних коштів.

Наприклад, за обласною програмою «Львівський лісгосп» минулоріч отримав 90 тис. грн і… провів лише одну закупівлю на Prozorro на тих же 90 тис. грн. Головний лісничий Роман Коваль спочатку пояснив, що на Prozorro вони витрачають лише бюджетні кошти. А потім – що протягом 2019 року інші угоди були меншими за 50 тис. грн, відтак їх не оприлюднювали в системі. Перевірити це ми не можемо, бо лісгосп не надав відповіді на наш запит навіть після нагадування.

А що суди? 

У підсумку лісгоспи трактують законодавство на власний розсуд, Держлісагентство бездіє, а суди… суди роблять різні висновки. Одна з таких справ стосується Ясінянського лісомисливського господарства, що на Закарпатті, де за 3,6 млн грн придбали паливо у підприємця Миколи Кибалюка.

Прокуратура Закарпатської області вважала, що такий договір треба визнати недійсним. Основна причина – підписали його напряму, без аукціону. Держаудитслужба підтримувала позов. Однак Закарпатський господарський суд відмовив у задоволенні позову. Суддя зазначив, що Ясінянський лісгосп не є замовником в розумінні закону.

Інші думки озвучили у Восьмому апеляційному суді, куди зверталось Свалявське лісове господарство. Воно оскаржувало рішення Держаудитслужби, яка виявила купівлю пального у ТОВ «Карт Маркет» на 1,7 млн грн без тендеру.

У постанові апеляційного суду зазначається, що Свалявський лісгосп є замовником, оскільки 100% його статутного капіталу належить державі, а також підприємство створене для охорони, захисту і раціонального використання лісів, а отже виконує покладену на нього державою функцію.

З таким рішенням у Свалявському лісгоспі не погодились і звернулись до Верховного суду. 17 листопада суд відкрив касаційне провадження, але наразі рішення не має.

Що із цим робити?

Для того, щоб лісгоспи проводили закупівлі через Prozorro, фактично існує два шляхи. Перший – «ініціатива згори».

На думку голови «Центру громадського моніторингу та досліджень» Мирослава Сімки, апелювати потрібно до двох структур – Мінекономрозвитку та Держлісагентства.

Один із слайдів презентації Мирослава Сімки у 2018 році про використання лісгоспами системи закупівель Prozorro

А якщо ж чинні норми на їхню думку справді не зобов’язують лісгоспи використовувати для закупівель Prozorro, то потрібно вносити зміни до закону, де ще чіткіше виписати норми.

Також можлива і власна ініціатива. В законі «Про публічні закупівлі» немає жодних обмежень, державні підприємства можуть проводити відкриті торги і економити кошти через Prozorro.

Таким чином почав проводити закупівлі Бершадський лісгосп у Вінницькій області.

«Ми не отримуємо бюджетних коштів. Використання Prozorro нам потрібне для визначення реальних ринкових цін і в разі питань від правоохоронних органів – довести, що це була відкрита процедура, і ніяких «договорняків» із прямими договорами немає», – розповів редакції директор Микола Краснєєв.

Він також додав, що законодавство стосовно лісництв двозначне і, якщо керуватись статутом, підприємство не зобов’язане проводити відкриті торги, однак це їм рекомендує робити обласне управління і Держлісагентство. Окрім того, сама система допомагає економити кошти.

«Провівши торги, наприклад, на паливо, ми отримуємо ціну на 5-10% нижчу, ніж у місцевих постачальників на АЗС. Виграш обов’язково є», – зазначив Микола Краснєєв.

За даними Prozorro, у 2019 році Бершадський лісгосп завдяки Prozorro зекономив 513 тис. грн, а у 2020 році – 117 тис. грн.

Натомість лісгоспи Львівщини ставляться до системи публічних закупівель скептично. Наприклад, директор Золочівського лісгоспу Руслан Круть хоч і визнав, що завдяки Prozorro лісгоспи можуть зекономити кошти, він все одно не довіряє цій системі.

«Часто це (економія – ред.) погіршує якість товару. Або у лісгоспів іноді немає наявних коштів, а працювати з відтермінуванням постачальники не погоджуються», – переконаний він.

P.S.

Після публікації матеріалу, Буський лісгосп сконтактувався з редакцією і пояснив причину своєї відмови тим, що особа, яка готувала відповідь, припустилась помилки. 15 грудня Буський лісгосп повторно вислав відповідь на запит, де повідомив імена підрядників та види робіт. Але не вказав суми договорів, оскільки це потребує «аналітичної обробки даних», що, на думку лісгоспу, не підпадає під норми Закону «Про доступ до публічної інформації».

Підтримати нас

Коментарі