НОВИНИ

19.10.2017
18.10.2017
17.10.2017
13.10.2017
12.10.2017
11.10.2017
10.10.2017
Всі новини »

ТЕГИ

ДОКУМЕНТИ

Недоступний берег «Байкалу»

20 Вересня 2017

“Я сьогодні прийшов, і так кожна людина має прийти, і від сьогодні мати вільний доступ до води”, – заявив голова Львівської ОДА Олег Синютка у 2015 році, коли на найбільш популярному місці відпочинку – водоймі “Задорожнє” – активісти повалили паркани, які відгороджували доступ до пляжу.

Через два роки старі паркани не тільки відновили, а й набудували нових. “Наші гроші. Львів”, з’ясували, хто “мав в носі” заяви губернатора, і чому досі берег поділений на приватні пляжі.

****

З 27 серпня по 10 вересня 2015 року весь Львів спостерігав за поваленням парканів довкола озера Задорожнє у Миколаївському районі, яке в народі називають “Байкал”. Тоді, після показових руйнувань парканів Міхеілом Саакашвілі в Одесі, цей досвід вирішили повторити у Львові.

Голова ЛОДА Олег Синютка доручив “забезпечити вільний доступ та очистити всю територію від незаконних огорож на відстані 50 метрів до води”. Він навіть сам приїхав проінспектувати процес виконання доручення разом із тодішнім керівником львівської обласної поліції Дмитром Загарією та громадськими активістами. Щоправда, особисто парканів не ламав, але й іншим не забороняв.

Огорожі, зруйновані активістами, відновили. А тепер керівник департаменту екології та природних ресурсів Руслан Гречаник говорить, що законних підстав руйнувати паркани довкола озера нині взагалі немає, оскільки це і не озеро, а технічна водойма без затверджених прибережних смуг.

Для того, щоб захистити від загорож одне з небагатьох водоймищ довкола Львова, придатних для купання, необхідно затвердити так званий “паспорт”, а його чомусь розпочали виготовляти лише минулоріч. І досі триває процес погодження меж із сільрадами.

За цей час не зникли і таблички на в’їзді в одіозне кооперативне садове товариство “Цементник”, яке “володіє” східною частиною водойми – “Приватна власність КСТ “Цементник”. В’їзд та вхід по перепусткам”. Тут і шлагбауми, і високі паркани, які заходять аж у воду, та охорона.

Забудова в 50-метровій смузі водойми Задорожнє. Клікніть двічі, щоб відкрити у повному розмірі

Недоступною в деяких місцях залишається і частина західного берега водойми, зі сторони села Гонятичі, де прибережну смугу водойми віддали в оренду саме для облаштування пляжів. Більш того, цьогоріч тут розгорнули масштабне приватне будівництво.

***

Площа пляжу, який Миколаївська РДА передала в оренду колективному підприємству “Гові” на 15 років для влаштування зони відпочинку становить 5,62 га. Умовами договору передбачено, що “Гові” має забезпечити вільний доступ людей до водойми. Але значну частину цієї території “Гові” віддало в суборенду різним людям, деякі з яких вирішили відгородитись від усього світу.

“Після того, як ми судились, то розгородили доступ до води. Однак з часом деякі не дуже чесні суборендарі відновили загородження”, – каже Світлана Соколова, начальник юридичного відділу апарату Миколаївської РДА. За її словами, “Гові” не зобов’язане погоджувати передачу частин ділянки в суборенду.

Довідка: КП “Гові”. Створено у 1997 році. Засновниками є Андрій Гацков (70%) та Микола Ріжок (30%), який також є керівником підприємства. Андрій Гацков є чоловіком провідного спеціаліста ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області та співвласником будівельно-інвестиційної компанії “Оптіма”.

Із суборендарів, а таких є вісім, відгородила частина пляжу Громадська організація “Яхт-клуб “Вербіж”. Разом з пляжем огороджені і кілька ділянок, які були надані у приватну власність сільрадою.

Керівник та співвласник КП “Гові” Микола Ріжок говорити про паркани відмовився через хворобу. Ім’я заступника не назвав і поклав слухавку: “Я в лікарні, я не спілкуюсь. Їдьте на озеро, там шукайте”. Інший співвласник “Гові” Андрій Гацков лише розповів “НГ. Львів”, що паркани яхт-клуб встановив з міркувань безпеки на період будівництва.

Якщо вірити знімкам із супутників, розкішний будинок звели дуже швидко. Його добре видно навіть з іншого берегу водойми.

Власницею двох ділянок площею майже півгектара одразу за орендованим пляжем, на яких і ведеться масштабне будівництво, є 71-річна мешканка села Гаї Пустомитівського району Дарія Шуплат. Обидва наділи жінка отримала у подарунок у серпні минулого року.

Дарія Шуплат – людина не публічна. Про неї взагалі не має згадок в інтернеті. Однак її діти та інші родичі є більш відомими особами. Донька 72-річної власниці будинку Ірина одружена з Андрієм Дещицею, колишнім в.о. міністра закордонних справ, а тепер – послом України в Польщі. А син, Ярослав Шуплат, є одним із засновників згаданого “Яхт-клубу “Вербіж”.

Ще до жовтня минулого року він був одружений із директором департаменту – начальником управління МЗС Іриною Тибінкою. У 2016 році Шуплат також був співзасновником ТОВ “Рояр” разом з Романом Дошаком, свідчать дані YouControl. Нині жодних юридичних осіб, де б він був власником, в реєстрі нема.

Довідка: Громадська організація “Яхт – Клуб “Вербіж” зареєстрована у 2014 році. Засновниками вказано 8 осіб: Остап Шабаковський, Ярослав Шуплат, Назарій Туркоцьо, Ярослав та Андрій Малехи, Роман Михайлів, Роман Дошак та Юрій Іванчихін.

Серед засновників яхт-клубу є люди невідомі широкому колу, однак дехто вже засвітився в публікаціях “НГ. Львів”. Наприклад, Роман Дошак, Остап Шабаковський та Роман Михайлів. Останній також відомий із публікацій в ЗМІ, як власник будівлі львівського ресторану “Хутірець”, яку виконавча служба намагалась знести.

Як стало відомо “НГ. Львів”, мінімум двоє із засновників яхт-клубу, телефони яких вдалося знайти, вийшли з членів ГО. Наприклад, швагер посла Дещиці Ярослав Шуплат стверджує, що вже три роки не має відношення до яхт-клубу. А щодо розкішного будівництва на ділянках його 71-річної матері, то нічого розповісти не може. Так само він відмовився дати її телефон, бо мати хворіє.

Враховуючи, що зміна засновників ГО законодавством не передбачена, перелік дійсних членів цієї громадської організації може бути зовсім іншим. Ми спробували кілька шляхів, аби зв’язатись з актуальними членами “Яхт-клубу “Вербіж”, однак всі вони завершились невдачею. Тому, чи приберуть паркани, які відгороджують доступ до води, невідомо.

У попередніх публікаціях співзасновники яхт-клубу розповідали, що в 50-метровій зоні Задорожнього планують розвивати вітрильний спорт. Однак, враховуючи той факт, що забудова здійснюється на приватній землі з призначенням “присадибна ділянка”, бажаючих розвивати вітрильний спорт в “Яхт-клубі “Вербіж” не залишилося.

***

Навпроти пляжу розташовані менш доступні території, які охороняються статутом кооперативного садівничого товариства “Цементник”. Садоводів тут давно немає, але є багато бажаючих відпочивати подалі від гучного натовпу. Для цього і перегородили в’їзд на правий берег озера майже по всій його довжині.

Один із парканів, який відгороджує поселення “Цементника”

“Початково кооператив “Цементник” мав бути суто дачним будівництвом, однак бачимо, що там насправді розгорнулося житлове будівництво. Минулого року почали виготовляти паспорт водойми. Плануємо, що протягом 2-3 місяців документація буде погоджена. В 50-метровій зоні від води буде заборонено капітальне будівництво і огорожі. Потім будуть приписи, щоб забрали капітальні споруди та паркани в цій зоні. З тими, хто їх не виконає, будемо судитись”, – розповів “НГ. Львів” директор департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації Руслан Гречаник.

Довідка: На даний момент Задорожнє має статус технічної водойми, а відтак відсутні законні засоби тиску на тих, хто захопив прибережну захисну смугу. В ЛОДА обіцяють, що вже найближчим часом паркани стануть незаконними, а водойма матиме статус “загального користування”. Попередній паспорт водойми “Задорожнє” було виготовлено в 2010 році. Однак зі вступом в дію ЗУ «Про аквакультуру» в липні 2013 року він втратив чинність. Нова документація вже виготовлена, триває погодження з суміжними користувачами.

В основному паркани на березі зроблені із металевих сіток

Якщо чиновники справді перейдуть від слів до справ, то демонтувати паркани не буде особливо складно. По-перше, їх не так вже й багато. По-друге, більшість з них виготовлені з легкої жесті та металевої сітки. Проблеми можуть виникнути лише з однією капітальною спорудою – високим кам’яним парканом, що захищає приватність Василя Корди.

66-річний Василь Корда є співвласником родинної транспортної компанії «Транс-Тір Україна» та тестем заступника начальника відділу прокуратури Львівської області Олександра Теличка.

Колись Корда очолював “Миколаївське АТП” – підприємство Львівської обласної спілки споживчих товариств і був досить відомою у Миколаївському районі особою. Про нього неодноразово писали в місцевій пресі, наприклад, як про благодійника, який дав 18 кубічних метрів цементу для облаштування фундаменту дзвіниці в селі Стільсько в 40 кілометрах від Львова, де він володіє 2,3 га землі. Або про те як він тримав на дачі біля озера Задорожнє ручного вовка.

Однак більшість публікацій все ж стосуються того, що Василь Корда захопив ділянку на березі озера Задорожнє та збудував тут великий паркан. Зробив він це ще у 2004 році. Як повідомляли місцеві медіа, з ним тоді намагались боротися сусіди – інші члени КСТ “Цементник”. Вони звертались до різних компетентних органів з вимогою заборонити капітальне будівництво на березі.

Паркан тестя прокурора має висоту понад 2 метри

Миколаївська санепідемстанція наклала на Корду адміністративний штраф та зобов’язала його припинити самовільне будівництво, а Львівське обласне управління земельних ресурсів двічі притягувало його до адміністративної відповідальності.

Сьогодні це єдиний кам’яний паркан в прибережній смузі. Цікаво, що власність на будинки за цим парканом часто приписують одіозному генералу Тарасу Козаку. Саме під гаслами «будинок Козака» активісти під проводом нардепа Володимира Парасюка розбивали огорожу два роки тому – в кінці серпня 2015 року.

Така помилка у власності, ймовірно, зумовлена, тим, що Василь Корда давно працює на родину Тараса Козака – з 2002 року він є директором ТОВ “Бетонбуд”, що належить Богданові Козаку (рідному брату генерала) та Сергію Медведчуку, екс-керівнику львівської податкової.

Василю Корді належить не лише ділянка площею 12 соток під маєтком, він також на правах сервітуту (обмежене користування) має 19 соток. Саме ця ділянка обнесена кам’яним парканом.

Власний пляж огородила собі також 64-річна львів’янка Марія Драбик.  Згідно з відкритими реєстрами, вона не володіє жодним бізнесом, а раніше була бухгалтером в одному з відділень вже збанкрутілого “Правексбанку”.

Попри непублічність ім’я Марії Драбик неодноразово згадується в судових рішеннях. Здебільшого йдеться про майнові суперечки. Наприклад, приблизно рік тому Марія Драбик та її син Антон Драбик боролися в суді за узаконення прибудови до кафе в Городку, що у Львівській області. Навіть право на дачний будинок на березі озера також узаконювали через суд.

Нерухомість Драбиків. Вигляд із сусідньої ділянки

Щодо діяльності родини Драбиків та інших власників ділянок на першій лінії садового товариства, у серпні 2014 року було відкрито аж три кримінальних провадження “за фактом самовільного зайняття земельних ділянок в межах охоронюваної прибережної зони водойми Задорожнє”. Після їх об’єднання в одну справу,  у жовтні 2016 року, розслідування припинили “у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення”.

Закриття розслідування було зумовлено вже загаданою вище причиною – через відсутність паспорту водойми, оскільки офіційно територія озера Задорожнє належить до земель промисловості, а не водного фонду.

Лише у серпні цього року розслідування було відновлене. Як виявилось, “рішення про закриття кримінального провадження було прийнято передчасно”.

***

Без власних парканів не обійшлась і група львівських  “бізнесменів – будівельників – транспортників”. Вони відгородили північний берег. На даний момент тут активно триває будівництво. Наприклад, власник чотирьох ділянок загальною площею 0,59 га, Володимир Скречко ще у 2010 році коментував питання самозахоплення землі довкола озера місцевим журналістам. Тоді він представлявся як представник КСТ “Цементник” з питань безпеки та  охорони.

Володимир Скречко є співвласником будівельних та транспортних підприємств “Леобудсервіс” та “Дика орхідея-ЛТД”. Його бізнес-партнер по цих фірмах Ігор Сабат є власником сусідньої зі Скречком ділянки, де також на даний момент триває будівництво.

На цьому ж відтинку пляжу розташовано будинок одного з колишніх менеджерів “Миколаївцементу” Олександра Постоловського, який колись був керівником ТОВ “Миктранс”, підконтрольного цементному заводу.

Тут кожен відгородив собі частину пляжу

Відгородили пляж також будівельник Володимир Барбуляк, власник кількох транспортних підприємств Юрій Пиріг та помічник заступника голови Апеляційного суду Львівської області Віктор Скиба.

Вигляд ділянки Мар’яна Фучила у 2016 та 2017 роках

***

Без власного пляжу, однак з будинком і землею за контрольно-пропускними пунктами сховались й інші відомі люди. Наприклад, народний депутат від Блоку Петра Порошенка Ярослав Дубневич має на території КСТ “Цементник” будинок на 163,6 “квадрати”. А неподалік є будинок його менеджера Ігоря Артимка – директора компанії “Енергія-Новий Розділ”.

Біля яхт-клубу розмістився голова Миколаївського районного суду Володимир Павлів, який з братом ділять і ділянку, і будинок площею 175,9 кв. м. Отримали або купили наділи тут також суддя у відставці Олександр Яременко, дружина нардепа Миколи Кадикала Оксана, дружина заступника сільського голови Солонки Андрія Жиравецького. Або Михайло Адам, екс-депутат Миколаївської районної ради від села Стільсько. До 2010 року був директором із закупівель ВАТ “Миколаївцемент”. Сьогодні він є головою місцевого Товариства мисливців і рибалок.

Цей “замок” зводять на ділянці Сергія Антецького

Серед представників правоохоронних органів – син колишнього начальника Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Львівській області Любомира Сопільника. Ростислав Сопільник, який працює слідчим, володіє будинком на майже 168 “квадратів”. На одній вулиці з ним садовим будинком обзавівся і виконуючий обов’язки начальника регіонального сервісного центру МВС у Львівській області Олександр Плашовецький. Його дружина Наталія має дачу на 238,8 кв. м.

Будинком на озері володіє також Павло Блавацький, син колишнього нардепа від ВО “Свобода” Михайла Блавацького. Кілька років тому молодшого  Блавацького притягували до адмінстративної відповідальності за “дрібне хуліганство” – бійку у львівському нічному клубі Fashion Club. Тоді ж його батько заявляв, що це тиск на нього, оскільки інформацію про це розповсюдили колеги з іншого політичного табору.

Одне з місце, де все ще можна пробратись до води

Цей список не є вичерпним. Нам вдалося встановити більшість людей, які володіють землями навколо водойми. Однак не всіх – деякі ділянки не внесені на публічну кадастрову карту. Сільради ж відмовились надати інформацію посилаючись на те, що передали документи в архіви.

Незважаючи на велику кількість відомих прізвищ у списку, серед власників будинків навколо водойми є й люди маловідомі. Це чиновники місцевого рівня, лікарі, юристи, нотаріуси, бізнесмени. А тому чутки, що “все тут роздали суддям, прокурорам та нардепам” насправді не відповідають дійсності.

Довідка:

З метою охорони водойм від забруднень, а також, аби зберегти доступ прибережних територій для громадян, довкола водоймищ виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Для ставків площею менше 3 гектарів (малих водойм) ця смуга становить 25 метрів, якщо ж площа водоймища перевищує 3 га (середні водойми) – йдеться про 50 метрів. Для великих водойм прибережна захисна смуга може становити і 100 метрів. При цьому, якщо крутизна схилів довкола водойми перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Важливим також є те, що ці смуги встановлюються з урахування конкретних умов, що склалися.

Межі прибережних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (в межах населених пунктів).

Межі прибережних смуг миколаївського озера, розташованого за 40 км від Львова, не прописані ні у документації з землеустрою, ні у кадастровому плані земельних ділянок.

Додамо, у Миколаївській РДА зазначають, що КП «Гові» зобов’язувалось за власний кошт розробити детальний план території, включивши всі прибережні зони, якими вони користуються, а також прилеглу територію. У подальшому «Гові» мало винести розроблений план на громадське обговорення.

Зауважимо, як повідомили у Миколаївській РДА, землі довкола водойми досі не віднесені до земель водного фонду, а зачислені до категорії земель промисловості.

На землях водного фонду забороняється будівництво будь-яких об’єктів, крім берегоукріплення. Згідно зі ст. 61 Земельного кодексу, не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

За незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах Кримінальний кодекс України визначає відповідальність у вигляді штрафу (від 1700 до 5100 грн) або обмеження волі на строк до трьох років. А у випадку, якщо порушення спричинило тяжкі наслідки – обмеження волі на строк від трьох до п’яти років.

Наталія Онисько, Юлія Костюк

Матеріал підготовлено за підтримки Freedom House та ІМІ в рамках проекту “Incubating Independent Media and Civil Society in Ukraine“, що реалізовується за підтримки уряду Норвегії.

 

ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

НАШІ ГРОШІ Друкувати Друкувати

Tеги | , , , , , ,

НАШІ ГРОШІ

19.10.2017
18.10.2017