НОВИНИ

23.11.2017
22.11.2017
21.11.2017
20.11.2017
17.11.2017
16.11.2017
Всі новини »

ТЕГИ

ДОКУМЕНТИ

Фестівський майданчик на Валовій, 20 не демонтують — постанова Вищого госпсуду

21 Січня 2014

Мерія програла справу про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика на Валовій, 20 у Львові. Вищий господарський суд України залишив касаційну скаргу Львівської міськради без задоволення.

Протистояння “!Фесту” та міської ради щодо законності даного майданчика розпочалася ще у 2010 році (детальна хронологія). Після різноманітних актів та розпоряджень районної адміністрації про демонтаж справа перебралася до суду. За твердженням міськради, літній майданчик встановлено без паспорту, тобто самовільно, а також не було виконано вимоги Галицької районної адміністрації щодо його демонтажу.

Сам літній майданчик змінив офіційних власників. Спочатку ТОВ “Мережу концептуальних авторських ресторанів “!Фест” було перейменовано на ТОВ “Т.Р.К. “Люкс”. Утім скоро “Т.Р.К. “Люкс” припинило діяльність, а ТОВ “Бізнес-центр Лемки” стало його правонаступником у частині права на отримання паспорту відкритого літнього майданчика у Львові на вулиці Валовій, 20 (Бернардинське подвір’я).

Львівська міська рада програла першу інстанцію, потім суд не задовольнив їх апеляційну скаргу. У Вищому господарському суді юристи мерії заявили про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права. А також апелювали до того, що оскаржують рішення судів у повязаних справах (зокрема, постанову Галицького районного суду, якою скасовано розпорядження Галицької РА “Про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика на вул. Валовій, 20”).

Утім колегія суддів вирішила, що підстав для скасування прийнятих у справі рішень наразі не має. 

ПОДІЛИТИСЯ В СОЦ. МЕРЕЖАХ

НАШІ ГРОШІ Друкувати Друкувати

Tеги | , , ,

  • Андрій
  • Василь Пісний

    ЛЬВІВСЬКИЙ
    ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail:
    inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т
    А Н О В А

    І М Е Н
    Е М У К Р А Ї Н И

    25
    червня 2014
    року
    № 813/1995/14

    Львівський
    окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за
    участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача Кубай
    Ю.Г., представника відповідача Маєвський Т.Б., розглянувши у відкритому судовому
    засіданні адміністративну справу за позовом Львівської міської ради до Обласного
    комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної
    інвентаризації та експертної оцінки», треті особи на стороні відповідача, які не
    заявляють самостійних вимог на предмет спору – Реєстраційна служба Головного
    управління юстиції у Львівській області та товариство з обмеженою
    відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» про визнання протиправним та
    скасування рішення,-

    В С Т А
    Н О В И В:

    На
    розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява
    Львівської міської ради до Обласного комунального підприємства Львівської
    обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання
    протиправним та скасування рішення від 17.05.2012 року про державну реєстрацію
    за № 13725026 права власності товариства з обмеженою відповідальністю
    «Інвестиційні ділові системи» на нежитлові приміщення загальною площею 314,9
    кв.м, які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Валова, 20.

    Ухвалою
    суду від 03.04.2014 року до участі у справі залучено треті особи на стороні
    відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -Реєстраційну
    службу Головного управління юстиції у Львівській області та товариство з
    обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи».

    Позивач
    свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що державна реєстрація права власності
    товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» на
    нежитлові приміщення загальною площею 314,9 кв. м, які знаходяться за адресою м.
    Львів, вул. Валова, 20, відбулась на підставі рішення господарського суду
    Львівської області від 26.04.2012 року у справі № 5015/634/12. Вказане рішення
    суду скасовано Львівським апеляційним господарським судом, який 10.04.2013 року
    прийняв постанову про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою
    відповідальністю «Інвестиційні ділові системи». Стверджує, що відпала підстава
    набуття права власності ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» на вказаний об’єкт
    нерухомого майна, відтак, рішення про державну реєстрацію згаданого об’єкта
    нерухомого майна слід скасувати.

    Представник
    позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення,
    аналогічні викладеним у позовній заяві, просив адміністративний позов
    задовольнити повністю.

    Представник
    відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, зазначив, що у
    відповідача на момент здійснення державної реєстрації права власності товариства
    з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» на нежитлові
    приміщення загальною площею 314,9 кв. м, які знаходяться за адресою м. Львів,
    вул. Валова, 20, були відсутні підстави для відмови у здійсненні такої
    реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
    майно та їх обтяжень». Вважає спірне рішення про проведення державної
    реєстрації об’єкта нерухомого майна правомірним та просить відмовити у
    задоволенні адміністративного позову.

    Позиція
    третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові
    системи» викладена у запереченні на позовну заяву (вх. № 17484 від 19.05.2014
    року), де вказано, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права
    власності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб,
    передбачені Конституцією та законами України, оскільки у нього були
    відсутні підстави для відмови у реєстрації такого права. Крім того, з огляду на
    те, що нежитлові приміщення загальною площею 314,9 кв. м, які знаходяться за
    адресою м. Львів, вул. Валова, 20, на момент розгляду справи не перебувають у
    власності третьої особи, скасування оскаржуваного рішення про проведення
    державної реєстрації об’єкта нерухомого майна потягне за собою порушення прав та
    інтересів законних власників нерухомого майна.

    Представники
    третіх осіб у судове засідання не з’явились.

    Розглянувши
    матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та
    оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив
    наступні факти та правовідносини.

    Рішенням
    господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі №
    5015/634/12 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю
    «Інвестиційні ділові системи» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа
    концептуальних авторських ресторанів «Фест» до Львівської міської ради та
    Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної
    інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності на нежитлові
    приміщення, які знаходяться у м. Львові за адресами: вул. В. Великого, 49,
    площею 45,2 м. кв., вул. Пасічна, 59, площею 181,1 м. кв., вул. Сихівська, 19,
    площею 78,5 м. кв., вул. Червоної Калини, 44, площею 141 м. кв., вул. Червоної
    Калини, 109, вул. Наукова, 3, площею 215,6 м. кв., вул. Полуботка, 13, площею
    51,8 м. кв., вул. Морозна, 21, площею 51,4 м. кв., вул. Хлібна, 5а, площею 113
    м. кв., вул. Червоної Калини, 68, площею 100,3 м. кв., вул. Валова, 20, площею
    314 м. кв.

    17.05.2012
    року державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської
    обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» прийнято
    рішення про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою
    відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» на нерухоме майно, яке
    знаходиться за адресою у м. Львові, вул. Валова, 20, площею 314,9 м.
    кв.

    За
    результатами перегляду за апеляційною скаргою першого заступника прокурора міста
    Львова постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2013
    року рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі
    № 5015/634/12 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні
    позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові
    системи».

    Приймаючи
    рішення, суд виходив з наступного.

    Відповідно
    до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи
    місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі,
    в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно
    до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є
    захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від
    порушень з боку органів державної виконавчої влади.

    У
    справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні
    суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у
    спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з
    урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,
    добросовісно.

    Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
    майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час вчинення спірних
    правовідносин (далі – Закон № 1952-IV) визначає правові, економічні,
    організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які
    підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання
    та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого
    майна.

    Відповідно
    до ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх
    обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що
    подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2)
    встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав
    та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх
    обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
    відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до
    Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме
    майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного
    реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

    Згідно
    зі ст. 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та
    їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або
    електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про
    державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали
    документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії,
    засвідчені в установленому порядку.

    Документи,
    що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх
    обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам,
    встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 17 Закону № 1952-IV).

    Відповідно
    до пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх
    обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703
    (далі – Порядок), заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові
    державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи,
    визначені Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання
    витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного
    мита. Аналогічна норма міститься у п.2.2 Тимчасового положення про порядок
    державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме
    майно.

    Згідно з
    п. 5 Порядку документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав,
    взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що
    встановлені законом, Порядком та іншими нормативно-правовими
    актами.

    При
    цьому відповідно до пункту 1 частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор прав на
    нерухоме майно (далі – державний реєстратор) встановлює відповідність заявлених
    прав і поданих документів вимогам законодавства
    та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону відмовляє у державній реєстрації прав, якщо
    подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених
    прав документам, що їх посвідчують.

    Згідно з
    підпунктом 10 пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та
    їх обтяжень рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та
    інших речових прав на нерухоме майно відноситься до документів, що підтверджують
    виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на
    нерухоме майно.

    Сторонами
    до матеріалів справи долучено копії документів, які подавались відповідачу
    товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» разом із
    заявою для проведення державної реєстрації права на нежитлові приміщення
    загальною площею 314,9 кв. м, які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Валова,
    20. Дослідивши вказані документи, Суд дійшов висновку, що на момент здійснення
    державної реєстрації 17.05.2012 року права власності товариства з обмеженою
    відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» на нерухоме майно загальною
    площею 314,9 кв. м, яке знаходиться за адресою м. Львів, вул. Валова, 20 на
    підставі рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у
    справі № 5015/634/12 у Обласного комунального підприємства Львівської обласної
    ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» були відсутні правові
    підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації права власності на
    нерухоме майно, у тому числі й докази, які б давали державному реєстратору
    підстави піддавати сумніву подане для реєстрації рішення господарського
    суду.

    Як
    вбачається з матеріалів справи (лист відповідача № 4513 від 06.09.2013 року, а.
    с. 10), на момент звернення позивача з адміністративним позовом нежитлові
    приміщення загальною площею 314,9 кв. м, які знаходяться за адресою м. Львів,
    вул. Валова, 20, зареєстровані в цілому за ТзОВ «ФІІХ Файнест Інвестмент
    Інновейшн Холдинг Менеджмент»

    Суд
    констатує, що право власності на вищезгаданий об’єкт нерухомого майна за ТзОВ
    «Інвестиційні ділові системи» не зареєстровано, а належить іншій юридичній
    особі. Такий об’єкт було відчужено, а відповідні правочини не оскаржені, а тому
    залишаються чинними, відповідно створюючи правові наслідки для їх учасників.

    Відповідно
    до вимог ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) визначено, що правом власності є право особи на
    річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст
    права власності наведено у ст. 317 ЦК України, зокрема, власникові належать права
    володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

    Відповідно
    до вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується,
    розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо
    свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та
    виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад
    суспільства.

    Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права
    власності. Так, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно
    позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути
    позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в
    порядку, встановлених законом. Аналогічні гарантії права власності закріплені і
    у ст. 41 Конституції України, зокрема, кожен має право володіти,
    користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
    інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в
    порядку, визначеному законом.

    Підстави
    набуття права власності наведено у ст. 328 ЦК України. Право власності набувається на підставах,
    що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається
    набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена
    судом.

    Як
    вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Інвестиційні ділові системи» у законному
    порядку відчужило об’єкт нерухомого майна. На момент відчуження у підприємства
    не було жодних заборон чи обмежень, а відтак, нежитлові приміщення загальною
    площею 314,9 кв. м, які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Валова, 20,
    належать добросовісним набувачам. Зокрема, п. 1 ст. 330 ЦК України встановлено, що коли майно відчужене
    особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності
    на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у
    нього.

    Відповідно
    до приписів ст. 388 ЦК України визначено право власника на витребування
    майна від добросовісного набувача. Якщо майно за відплатним договором придбане в
    особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати
    (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача
    лише у разі, якщо майно:

    1) було
    загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

    2) було
    викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

    3)
    вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з
    їхньої волі іншим шляхом.

    Майно не
    може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у
    порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте
    безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право
    витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

    Відповідно
    до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах
    щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень
    адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на
    підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з
    використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

    3)
    обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття
    рішення (вчинення дії);

    4)
    безсторонньо (неупереджено);

    5)
    добросовісно;

    6)
    розсудливо;

    7) з
    дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8)
    пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими
    несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
    досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з
    урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10)
    своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    Перевіряючи
    оскаржуване рішення відповідача від 17.05.2012 року про державну реєстрацію за №
    13725026 права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні
    ділові системи» на нежитлові приміщення загальною площею 314,9 кв. м, які
    знаходяться за адресою м. Львів, вул. Валова, 20 на предмет дотримання вимог ч.
    3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, Суд дійшов
    висновку, що таке прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
    передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, неупереджено,
    тобто з дотриманням усіх вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

    Крім
    того, з огляду на те, що нежитлові приміщення загальною площею 314,9 кв. м, які
    знаходяться за адресою м. Львів, вул. Валова, 20, на момент розгляду справи не
    перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні
    ділові системи», скасування оскаржуваного рішення про проведення державної
    реєстрації об’єкта нерухомого майна потягне за собою порушення прав та інтересів
    законних власників нерухомого майна.

    Суд
    оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також
    достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

    Згідно з
    ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про
    протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень
    обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
    покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного
    позову.

    Відповідно
    до ст. 49, 70 КАС України сторони зобов’язані добросовісно користуватися
    належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати
    належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або
    заперечень.

    Згідно з
    ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на
    підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі,
    підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
    засіданні.

    Дослідивши
    наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено
    порушення відповідачем його законних прав та інтересів, не подано доказів на
    підтвердження обґрунтованості позовних вимог, відтак, у задоволенні
    адміністративного позову Львівської міської ради до Обласного комунального
    підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та
    експертної оцінки» про визнання протиправним та скасування рішення від
    17.05.2012 року про державну реєстрацію за № 13725026 права власності товариства
    з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ділові системи» на нежитлові
    приміщення загальною площею 314,9 кв. м, які знаходяться за адресою м. Львів,
    вул. Валова, 20, слід відмовити.

    У
    відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві,
    якому відмовлено у позові, не передбачено.

    Керуючись
    ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд –

    П О С Т
    А Н О В И В:

    У
    задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

    Судові
    витрати покласти на позивача.

    Апеляційну
    скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів
    з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до
    адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який
    ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно
    надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    У разі
    подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає
    законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті
    апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками
    апеляційного провадження.

    Повний
    текст постанови виготовлено 1 липня 2014 року.

    Суддя
    Сподарик Н.І.

НАШІ ГРОШІ

23.11.2017
22.11.2017
21.11.2017