^[1]Є такий тип серед львівських депутатів, які багато говорять, навіть якщо журналісти не тягнуть їх за язика. Але як тільки доходить до діла — як води в рот набирають. Правда, у даному випадку, ще знайшлося аж три “відмазки”.

Це я про депутата Львівської міської ради від “Фронту змін” Олександра Алексєєва ^[2]. 26 квітня депутат розказав ^[3], як погані дядьки у Львові беруть в оренду комунальне майно, але не підписують договори. А тому грошей не платять, продовжуючи користуватися нерухомістю безоплатно. І таких поганих дядьок аж 136.

Мене зворушує до сліз активність депутата міської ради, тому того ж дня я зателефонувала обранцю народу з проханням поділитися списком щасливчиків, які вдало орендують майно і не платять за це ні копійки. У відповідь на моє бажання розказати громадськості даний обурливий факт – отримала нечуваний опір.

Втім депутат обіцяв “подумати, проконсультуватися” і т.д, чи варто публічну інформацію розголошувати публіці. Ще просив скинути контактні дані. Так минуло два тижні, відшуміли свята, а я нічого не отримала. Тому сьогодні я знову подзвонила депутату.

Але нічого не змінилося. Що я почула? По-перше, виявилося, що Олександр Алексєєв таки поспілкувався з потрібними людьми. По-друге, йому сказали, що це публічна інформація, і що я можу самостійно звернутися у фонд комунального майна за нею. Він може назвати пару фірм зі списку, але не більше. По-третє, інформація, отримана ним — належить громаді міста. А хіба я не громада? Головний аргумент депутата у відповідь – “це мій депутатський запит”!

Найсмішніше, що у своєму “депутУтському зверненні” (саме так написано у документі) депутат наголошує, що мова йде про публічну інформацію! 

^[4]

Звичайно, я звернулася до міськради за інформацією самостійно, але навіщо місту такий депутат? Він отримав інформацію, яка становить значний інтерес, пропіарився на ній, але приховує прізвища і назви фірм. З якої ціллю він збирав цю інформацію? Так, у розмові він запевнив, що домагатиметься скасування ухвал, якими благословили оренду. Але хіба розголос не допоможе в цьому?!

На депутатських запитах теж можна заробити. У Верховній Раді за озвучення певної проблеми ^[5] в офіційному депутатському листі можна отримати в середньому від 2 до 10 тисяч доларів. Звичайно, у Львові мова про такі гроші не йде.

І на останок. Це вже другий подібний випадок. Місяць тому відбулася розмова зі “свободівцем”, теж депутатом Львівської міськради, Маркіяном Лопачаком ^[6] про ситуацію навколо літнього майданчика на Валовій ^[7]. Він розповів про судові чудасії з узаконенням майна у Львові. Це коли у суді дві фірми борються за майно, до якого не мають жодного відношення, і врешті суд зобов‘язує визнати право власності на нерухомість за однією з них. І от депутати готують звернення до прокуратури. Вже місяць я чекаю на обіцяну інформацію про ці об‘єкти.

Не вимагаю особливого ставлення до себе, як до журналіста. Вимагаю, аби депутати працювали прозоро. Хай би як банально це не звучало.

Олександра Губицька